Лопатто Михайло Осипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопатто Михайло Осипович

ЛОПА́ТТО Михайло Осипович (06(18). 09. 1892, м. Вільно, нині Вільнюс – 26. 01. 1981, м. Флоренція, Італія) – поет, літературознавець. Закін. істор.-філол. ф-т Петрогр. ун-ту (нині С.-Петербург, 1917). Учень С. Венгерова. У грудні 1915 ініціював створення Пушкін. істор.-літ. т-ва, працював над дослідж. «Повести Пушкина: Опыт введения в теорию прозы» (сб. «Пушкинист», Петроград, 1918; Петроград; О., 1918). Був чл. бурлеск. гуртка «Омфалітичний Олімп», який 1916 заснував у Петрограді вид-во «Ом­фалос», після більшов. перевороту 1917 перебазоване в Одесу, діяло 1918–19, зокрема випустило кн. Л. про повісті О. Пушкіна і колектив. зб. «Омфалитический Олимп. Забытые поэты» (1918). Після закінчення ун-ту переїхав до Одеси, викладав заг. мовознавство у Новорос. ун-ті, долучився до видавн. діяльності «Омфалоса». Від 1920 – у Стам­булі, від 1921 – у Флоренції, де займався комерц. діяльністю. Свідомо ізолювався від літ. життя як на батьківщині, так і за кордоном. Під час 2-ї світ. війни брав участь у антифашист. русі. Автор зб. віршів, написаних у дусі поетики акмеїзму, «Избы­ток» (Петроград, 1916), «Круг­лый стол» (Петроград; О., 1919), «Стихи» (Париж, 1959). У 1977 у Флоренції вийшов перший роман Л. з трилогії «Чертов сын. Россия: 1904–1928» (2-у частину не закін. через хворобу).

Літ.: Эджертон В. Ю. Г. Оксман, М. И. Лопатто, Н. М. Бахтин и вопрос о книгоиздательстве «Омфалос»: (Переписка и встреча с М. И. Лопатто) // Пя­тые Тынянов. чтения. Рига, 1990; Гардзонио С. Новое о Лопатто // Седьмые Тынянов. чтения. Рига; Москва, 1995–96.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2016