Лопатто Олександр Едуардович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопатто Олександр Едуардович

ЛОПА́ТТО Олександр Едуардович (19. 08. 1921, Вінниця – 27. 09. 2005, Одеса) – фахівець у галузі технологій будівельних конструкцій. Син Е. Лопатто. Канд. тех. н. (1953), проф. (1969). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Одес. ін-т інж. цивіл. і комунал. буд-ва (1945), де відтоді й працював (нині академія буд-ва і арх-ри): 1953–58 – декан буд. ф-ту, 1958–60 – засн. і кер. н.-д. відділу, 1963–74 – засн. і зав. каф. вироб-ва буд. конструкцій, 1974–89 – зав., від 1989 – проф. каф. залізобетон. і кам’яних конструкцій. Н.-д. діяльність присвяч. розробленню та дослідж. нових конструкцій і технологій залізобетону; історії буд. науки і техніки. Співавтор експерим.-теор. обґрунтування застосування штуч. пористих заповнювачів для бетонів у сполученні з ефектив. арматурою. Розробив і дослідив особливо важкі бетони на металовідходах для виготовлення контрвантажів.

Пр.: Железобетон в машиностроении. О., 1966; Расчет сечений и конструирование элементов железо­бетон­ных конструкций. К., 1971; Справочник по проектированию элементов железо­бетонных конструкций. К., 1978; Основы строительной механики и строитель­ных конструкций: Учеб. К., 1982 (спів­авт.); Одеська державна академія будівництва та архітектури. 1930–2000. О., 2000 (спів­авт.).

Літ.: Щербо Г. М. Улица Лопатто: Рас­сказ о сыне // Вопр. истории естество­знания и техники. 1995. № 1.

О. В. Новський

Стаття оновлена: 2016