Лопухова Надія Йосипівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопухова Надія Йосипівна

ЛОПУХО́ВА Надія Йосипівна (25. 03. 1928, с. Брусилів, нині смт Житомир. обл. – 01. 02. 2014, Київ) – графік, живописець. Дружина Олександра, мати Світлани та Наталії Лопухових. Нар. художник України (1998). Чл. НСХУ (1960). Закін. Київ. худож. ін-т (1954; майстерня І. Плещинського). Відтоді співпрацювала з київ. вид-вами «Молодь», «Веселка», «Дніпро». Учасниця всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1955. Персон. – у Києві (1981, 1998). Осн. галузі – книжк. і станк. графіка, живопис. Творчість Л. відзначається бездоган. композицією, артистич. рисунком, життєствердністю, своєрід. колір. гамою. Деякі роботи зберігаються в НХМ (Київ).

Тв.: іл. до кн. – «Народжується місто» О. Копиленка (1956), «Сонечко й Хмаринка» В. Бичка, «Билиці дяді Гриця» Г. Бойка, зб. болгар. нар. казок «Золота яблуня і дев’ять пав» (усі – 1957), «Навпаки» О. Пархоменка (1958), «Ладоньки-ладусі» (1959), укр. нар. казок «Сорока-білобока» (1960; золота медаль ВДНГ СРСР, 1961) та «Ох» (1968), «Кисличка» О. Іваненко (1962), «Про дівчинку Маринку» Н. Забіли (1965), «Лісова пісня» Лесі Українки (1967), «Королівська таємниця» Л. Компанієць (1970), роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного (1974; усі – Київ); графіка – ліногравюра «Причинна» (1961); серії – «Жіноча доля у творах Т. Шевченка» (1964), «Доля жінок під час Великої Вітчизняної вій­ни» (1965; срібна медаль ім. М. Грекова, 1967); серії офортів – «Фізкультурна» (1979), «За мотивами народних пісень» (1981), «Туркменістан» (1986); живопис – триптихи «Сінокіс» (1975) і «Скарб» (1979), «Київська дарничанка» (1985), «Дівчина у капелюсі» (1992), «Натюрморт із гітарою», «Молоді», «Лілеї», «Сон», «Весна» (усі – 1995); серії «Діячі культури» (1992), «Пори року» (1994).

Літ.: Блюміна І. Обрії прагнень // Друг читача. 1978, 25 трав.; Надія Лопухова: Альбом. К., 1981; Блюміна І. Зимовий струмінь влітку // Україна. 2003. № 2.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2016