Лопушанський Володимир Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лопушанський Володимир Миколайович

ЛОПУША́НСЬКИЙ Володимир Миколайович (справж. – Гомич-Лопушанський; 16. 11. 1903, м. Ходорів, нині Жидачів. р-ну Львів. обл. – 27. 03. 1987, Львів) – письменник. Закін. Львів. ун-т (1929), водночас до 1930 навч. у школі підхорунжих, редагував та видавав г. «Літературні вісти» (від 1927), згодом – ред. г. «Неділя». Співпрацював з вид-вом «Червона Кали­на» (Львів), в якому опубліку­вав низку книг воєн. тематики. 1934–41 жив у м. Холм (нині Польща), де заснував і очолив укр. книгарню. Автор повістей «У споконвічному вирі» (1927; інсценізов. 1936 під назвою «Встоятись не було сили»), «Гомін душі», «Перемога» (обидві – 1929), «Обжаловую» (1939), драми «Ой біда, біда чайці небозі» (1936; усі – Львів), де розповів про участь галичан у 1-й світ. вій­ні, відтворив історію Легіону УСС. П’єси «Садок вишневий коло хати. Чорна колиска» (1936) і «Чорна колиска. У кріпацькій тьмі» (1937) присвятив життю і творчості Т. Шевченка. 1944 повернувся до Львова. 1952 заарешт., за звинуваченням у антирад. діяльності засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Реабіліт. 1956. На будинку, де він жив, встановлено мемор. дошку.

Л. Б. Сирота

Стаття оновлена: 2016