Лосинець
Визначення і загальна характеристика
ЛОСИ́НЕЦЬ — село Турківського району Львівської області. Підпорядк. Завадів. сільс. раді. Знаходиться у Вододільно-Верховин. Карпатах (див. також Вододільний хребет), за 141 км від обл. центру, за 10 км від райцентру та залізнич. ст. Турка. Протікає низка потоків, які впадають у межах села у р. Стрий (бас. Дністра). Площа 4,72 км2. За переписом насел. 2001, проживали 767 осіб; станом на 2016 — 742 особи; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1678. Однак давнє поселення на тер. ниніш. Л. існувало ще від 12–13 ст. (підтверджено унаслідок археол. дослідж.). У давньорус. часи тут осіли вихідці з дріб. боярства та служиві люди, які пізніше отримали шляхет. титули. До шляхет. родин належали Ільницькі, Яворницькі, Скабельські, Матковські та ін., нащадки яких зберігали памʼять про привілейоване походження до 20 ст. Упродовж 14–18 ст. насел. села перебувало під владою Польщі. 1725 на кошти П. Матковського зведено деревʼяні церкву св. Дмитра з дзвіницею (нині памʼятки архітектури нац. значення). Їх будував майстер С. Яворський, про якого зберігся напис на дзвіниці. 1767 парафія отримала привілей від гранич. коморника Перемишл. землі М. Ільницького. 1822 церкву св. Дмитра реставрували, а 1892 на її місці звели нову деревʼяну тризрубну церкву в бойків. стилі (майстер-будівничий Л. Снігур). Дзвіниця церкви св. Дмитра триярусна та квадратна в плані. Її перший ярус зрубний і кріплений бойків. замком, а другий і третій — стовп. будови. Дзвіниця вкрита пірамідал. намет. дахом й увінчана ліхтарем з маківкою і хрестом. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. відійшов до Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперія). 1918 Л. перебував у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі. На поч. 20 ст. у селі відкрили читальню Товариства ім. М. Качковського, яка діяла і в 1920–30-х рр. У міжвоєн. період Л. адміністративно належав до гміни Турка Львів. воєводства. Від 1939 — у межах УРСР. Від червня 1941 до вересня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни з Л. на примус. роботи до Німеччини вивезли 145 і загинули 35 осіб. 1939–59 Л. входив до Дрогоб. обл., 1959 приєднаний до Львів. обл. 1957–89 церква св. Дмитра була зачиненою, нині належить реліг. громаді УПЦ МП. Мешканці села здавна зберігають бойків. традиції. 1985 фольклорист П. Зборовський у Л. записав збірку пісень із голосу М. Ільницької «Бойківський мій краю». У Л. — заг.-осв. школа; Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Серед видат. уродженців — лікар-фтизіатр І. Ільницький, фахівець у галузі нафтогазодобування М. Ільницький, економіст С. Боринець.
Літ.: Гайда Ю. Турківщина: від перших згадок до наших днів. Коломия, 1997; Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. Л., 1998; Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: історія населених пунктів. Уж., 2002; Слободян В. Церкви Турківського району. Л., 2003.
Л. В. Сливка
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
