Колибаба Леонід Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колибаба Леонід Якович

КОЛИБА́БА Леонід Якович (21. 07. 1946, Рівне) – скульптор, графік. Чл. СХ РФ (1984). Вивчав скульптуру у Б. Ричкова, О. Пироженка. Навч. у Косів. декор.-приклад. уч-щі (Івано-Фр. обл., 1964–66), закін. Ленінгр. (нині С.-Петер­бург) художнє (1971) та вище худож.-пром. (1976) уч-ща. На твор. роботі. Від 2005 – викл. каф. скульптури С.-Петербур. худож.-пром. академії. Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. мист. виставок від 1974. Персон. – у С.-Пе­тербурзі (2003). Осн. галузі – монум. скульптура і станк. графіка. Використовує бронзу, граніт, камінь, метал, кераміку, дерево. У творчості поєднує риси імпресіонізму з експресіонізмом. Створює міфол., фольклорні об­­рази, образи-алегорії, сповнені енергією землі та космосу. Окремі роботи зберігаються у ДРМ (С.-Петербург), ДТГ (Мос­ква), Держ. галереї мист-в у Новосибірську (РФ).

Тв.: графіка – «Чорний блок» (1988), «Біле й золото» (1991), «Симетрія та модель» (1995), «Автопортрет» (2008); цикл пейзажів «Місто уві сні» (2000-і рр.); скульптура – серія рельєф. портретів королів Данії (1991); пам’ятник ліквідаторам Чорноб. катастрофи (С.-Пе­­тер­бург, 2001, спів­авт.); «Жінка з глеком» (2003), «Дон Кіхот» (2005), «Стара Ладога», «Каїн», «Степова дума» (усі – 2006–08), «Міцний вузол» (2009).

Т. І. Березюк

Стаття оновлена: 2014