Лось Іван Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лось Іван Григорович

ЛОСЬ Іван Григорович (23. 09. 1904, с. Сокілка, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. – 26. 04. 1985, Київ) – живописець. Чл. СХУ (1939). Учас­ник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагоро­ди. Закін. Київ. худож. ін-т (1928; майстерня Ф. Кричевського). 1926 у рідному селі встановив пам’ятник Т. Шевченку. Працював у Києві: кер. мультиплікац. відділу кіностудії (1928–32); у театрі військ. округу; гол. художник маляр.-скульптур. комбінату (1948–58) і голова худож. ради (1955–71) Худож. фонду УРСР. Учасник обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок 1937. Осн. галузь – станк. живопис (портрети, крає­види, картини на літ. й істор. тематику). Деякі полотна зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка, Нац. музеї історії України (обидва – Київ), Музеї історії Полтав. битви, Полтав., Микол. і Сум. ХМ, Лубен. галереї образотвор. мист-ва, Черніг. літ.-мемор. музеї М. Коцюбинського, Кобеляц. музеї літ-ри і мист-ва, Музеї Т. Шевченка в Канаді (Торонто).

Тв.: «Т. Шевченко у кріпацькій сім’ї читає свої твори» (1939), «На Ворсклі» (1949), «Т. Шевченко серед селян» (1950), «Ю. Збанацький» (1951), «Суботів. Три криниці» (1953), «Осінь» (1956), «Рідний край» (1957), «Т. Шевченко в Україні» (1961), «Друзі у неволі. Т. Шев­ченко і А. Обеременко» (1962; 1964), «Північний Кавказ» (1966), «Повстання селян на чолі з Кармалюком», «Б. Хмель­ницький» (обидва – 1968), «Рідна Полтавщина» (1970).

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2016