Лотарев Володимир Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ЛО́ТАРЕВ Володимир Олексі­йович (15. 11. 1914, м. Шахти, нині Ростов. обл., РФ — 20. 07. 1994, Запоріж­жя) — фахівець у галузі авіаційного двигунобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1971), академік НАНУ (1985). Герой Соц. Праці (1974). Сталін. (1948) та Ленін. (1960) премії, премiя iм. М. Янгеля АН УРСР (1987). Державні нагороди СРСР. Навч. у Новочеркас. авіац. ін­ституті (РФ, 1933–35), закiн. Харкiв. авiац. ін­ститут (1939). Працював на заводі № 29 у Запоріж­жі (нині «Мотор Січ»): під час 2-ї світової війни в евакуації у м. Омськ (РФ) — нач. кон­структор. бригади, брав участь у налагоджуван­ні серій. випуску двигунів М-88Б та АШ-82ФН для бомбардувальників та винищувачів, від 1944 — пров. кон­структор двигуна М-26 і заст. нач. серійно-кон­структор. бюро; від 1945 — у Запорiз. маш.-буд. КБ «Про­грес»: пров. кон­структор з подальшого доведе­н­ня двигуна М-26, у 1946–59 — за­ступник гол. кон­структора, 1959–63 — 1-й заст. гол. кон­структора, 1963–68 — гол. кон­структор, 1968–81 — гол. кон­структор та вiдп. кер., 1981–88 — ген. кон­структор, від 1988 — радник при кер-вi. Брав участь у створен­ні першого у світі поршн. двигуна повітр. охолодже­н­ня для гелікоптерів АІ-26ГР та першого вітчизн. одновал. турбогвинт. двигуна АІ-20. Керував створе­н­ням поршн., газотурбiн., турбогвинт. i турборе­актив. двигунiв для лi­­таків, гелікоптерів, суден та пром. при­значе­н­ня, зокрема двигунів АІ-25ТЛ та ДВ-2 для чехослов. ре­актив. навч.-тренув. літаків від­повід­но Л-39 і Л-59; першого в СРСР турборе­актив. двоконтур. двигуна Д-36 для пасажир. літака Як-42; найпотужнішого та най­економнішого на той час у світі гелікоптер. двигуна Д-136; турборе­актив. двовального двигуна Д-18Т для військ.-транс­порт. літака Ан-124 «Руслан». Осн. наук. праці закритого характеру.

Літ.: Корниенко О. Владимир Лотарев. Жизнь, от­дан­ная авиации. З., 2014.

С. В. Дмитрієв

Завантажити статтю