Лотарев Володимир Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лотарев Володимир Олексійович

ЛО́ТАРЕВ Володимир Олексійович (15. 11. 1914, м. Шахти, нині Ростов. обл., РФ – 20. 07. 1994, Запоріжжя) – фахівець у галузі авіаційного двигунобудування. Д-р тех. н. (1971), акад. НАНУ (1985). Герой Соц. Праці (1974). Сталін. (1948) та Ленін. (1960) премії, премiя iм. М. Янгеля АН УРСР (1987). Держ. нагороди СРСР. Навч. у Новочеркас. авіац. ін-ті (РФ, 1933–35), закiн. Харкiв. авiац. iн-т (1939). Працював на з-ді № 29 у Запоріжжі (нині «Мотор Січ»): під час 2-ї світ. війни в евакуації у м. Омськ (РФ) – нач. конструктор. бригади, брав участь у налагоджуванні серій. випуску двигунів М-88Б та АШ-82ФН для бомбардувальників та винищувачів, від 1944 – пров. конструктор двигуна М-26 і заст. нач. серійно-конструктор. бюро; від 1945 – у Запорiз. маш.-буд. КБ «Прогрес»: пров. конструктор з подальшого доведення двигуна М-26, у 1946–59 – заст. гол. конструктора, 1959–63 – 1-й заст. гол. конструктора, 1963–68 – гол. конструктор, 1968–81 – гол. конструктор та вiдп. кер., 1981–88 – ген. конструктор, від 1988 – радник при кер-вi. Брав участь у створенні першого у світі поршн. двигуна повітр. охолодження для гелікоптерів АІ-26ГР та першого вітчизн. одновал. турбогвинт. двигуна АІ-20. Керував створенням поршн., газотурбiн., турбогвинт. i турбореактив. двигунiв для лi­­таків, гелікоптерів, суден та пром. призначення, зокрема двигунів АІ-25ТЛ та ДВ-2 для чехослов. реактив. навч.-тренув. літаків відповідно Л-39 і Л-59; першого в СРСР турбореактив. двоконтур. двигуна Д-36 для пасажир. літака Як-42; найпотужнішого та найекономнішого на той час у світі гелікоптер. двигуна Д-136; турбореактив. двовального двигуна Д-18Т для військ.-транспорт. літака Ан-124 «Руслан». Осн. наук. праці закритого характеру.

Літ.: Корниенко О. Владимир Лотарев. Жизнь, отданная авиации. З., 2014.

С. В. Дмитрієв

Стаття оновлена: 2016