Лотоцький Антін Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лотоцький Антін Львович

ЛОТО́ЦЬКИЙ Антін Львович (псевд. і крипт.: А. Бей, Я. Вільшенко, Я. В-ко, Я. В., Я. Ярославенко, Лотан, Мубал, Вуйцьо Тонцьо, Тото-Долото та ін.; 13. 01. 1881, с. Вільховець, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. – 28. 05. 1949, Львів) – письменник, публіцист, педагог, громадський діяч. Син Лева, брат Володимира-Богдана та Ми­хайла Лотоцьких. Чл. СПУ (1946). Закін. Бережан. г-зію (1903), Львів. ун-т (1910). Від 1911 вчителював у г-зії в м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), співзасн. т-ва «Молода Січ» (1912). Від серпня 1914 – доброволець Легіону УСС, редагував і видавав стрілец. часописи «Вісник Пресової кватири УСС», «Самопал», «Червона калина». Автор слів «Гімну Коша» (1916), поклав на музику А. Баландюк. Співпрацював із львів. ж. «Світ дитини» (від 1919). У 1922 повернувся до Рогатина, де 1923 разом із М. Угрином-Безгрішним заснував вид-ва «Журавлі» та «Сині дзвіночки», видавав ж. «Рогатинець». Після 2-ї світ. вій­ни – у Львові. Автор літ. обробок нар. казок, легенд, істор. переказів, оповідань і повістей для дітей та юнацтва, зокрема «Цвіти з поля» (1907), «Наїзд обрів» (1923), «Казка про Шевчика» (1924), «Кужіль і меч», «Лицар Добриня» (обидві – 1927), «Перша проща» (1933), «Мандрівки Мишки-гризикнижки» (1934), «Княжа Галиця» (1936), «Княжа слава» (1942; перевид. 1991 у Львові) та ін.; п’єси «Коник-стрибунець» (1922); сценіч. картин «В ніч на святого Миколая» (1931) та «Іван і Ганнуся» (1932); кн. «Історія України для дітей» (1934; перевид. 1991 у Львові); циклу оповідань із віт­чизн. історії 10–14 ст. «Було колись на Україні» (кн. 1–5, 1934–37); поеми «Золоті ворота» (1937); розвідки «Тарас Шевченко в німецьких перекладах» (1914); підручника «Коротка граматика української літературної мови» (1936, 1938; у спів­авт.), низки перекладів, наук.-популяр. та літ.-крит. статей. У Тернополі 1991 перевид. оповідання «Роксоляна» (з вид. 1936), у 1992 – зб. «Козак Байда»: стрілец. легенду «Чому червоних маків так багато?» (з вид. 1923), істор. оповідання «Смертне зілля» (з вид. 1937), «Три побратими (з вид. 1934), «Козак Байда» (з вид. 1936). Окремі твори Л. увійшли до колектив. зб. «Три казки» (1992; «Казка про Змія, князівну та Гриця»), читанок «Рости на щастя України-мами» (1991) і «Я дитина українська» (1993), «Буде нами втішатися Україна-мама» (2000), антології духов. поезії «Богославень» (1994; усі – Тернопіль).

Літ.: Вони прославили наш край. Т., 2002; Мазурак Я. І. Бережанщина літературна: Біогр. довід. Бережани; Т., 2014.

Б. І. Мельничук

Стаття оновлена: 2016