Колодійчук Євген Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колодійчук Євген Сергійович

КОЛОДІЙЧУ́К Євген Сергійович (12. 09. 1940, с. Марія-Воля Володимир-Во­­лин. р-ну Волин. обл. – 20. 07. 2010, Київ, похов. у с. Селець Володимир-Волин. р-ну) – пись­менник-гуморист, пісняр. Літ. премії ім. Остапа Вишні (2006), С. Олійника (2007). Чл. НСПУ (1985). Закін. Київ. ун-т (1969). Працював у г. «Молода гвардія» (1969–72), ст. ред. ж. «Україна» (1976–86), у г. «Наш час» (1992–96), «Урядовий кур’єр» (1995–2007). Автор зб. «Рентабельний злодій» (1979), «Неонові штани» (1984), «Поцілунок опівночі» (1986), «Куди зникла жінка?» (1987), «Бульдог на курорті» (2003), «Куплю президента» (2004), «Чого ірже лошатко?» (2009), «Роса на серці» (2011); публіцист. кн. «Диво зцілення» (1993), «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007), «Де і як лікують рак» (2010; усі – Київ). К. використовував різні жанр.-видові форми творів (гумореска, гумо­рист.-сатир. повість); розроб­ляв широке коло тем (нар. і нетрадиц. медицина, наука, козацтво, народознавство, фольклор); по­­рушував проблеми сучас. села, екології, педагогіки, історії та культури. Окремі твори К. покла­­дено на музику, зокрема Л. Браж­никовою («Володимире мій», «Сльозиться Луга»). У м. Воло­димир-Волинський 2012 засн. щорічний Літ.-гуморист. конкурс «Колодійчукові роси».

Літ.: Косьмій Б. Сатира Євгена Ко­­лодійчука // Перемога. 1979, 14 серп.; Соломко А. Не заради сміху // Друг читача. 1987, 1 січ.; Перебийніс П. Смі­­ється, плаче і співає // ЛУ. 2013, 3 січ.

І. М. Власенко

Стаття оновлена: 2014