Колодне - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колодне

КОЛО́ДНЕ – село Збаразького району Тер­­нопільської області. Колод­нен. сільс. раді підпорядк. села Болязуби та Глинчуки. Знаходиться на лівому березі р. Гнізна (притока Серету, бас. Дністра), за 25 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Пл. 5,32 км2. Насел. за остан. переписом (2001) складало 1445 осіб, переважно українці. Побл. села про­­ходить автошлях Тернопіль–Рівне–Київ. Тут знайдено речі давньорус. часу (кераміка, залізна зброя, підкови, монети) та виявлено городище. Вперше згадується 1465 як м. Колодень в акті поділу між князями Збаразькими (за цим документом поселення відійшло до Семена, а сам він отримав титул кня­­зя Колоденського). Згодом К. належало князям Острозьким. Після Люблін. унії 1569 – у скла­ді Польщі. 1589 його зруйнували татари, пізніше відродилося лише як село. Після Острозьких ним володіли родини Цетнерів, Свейковських і Грохольських. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, зокрема 1648, 1649, 1651 і 1655 разом з козац. загонами штурмували Збараз. фор­­тецю. Після остаточ. поділу Польщі у 1-й пол. 1790-х рр. – село Кременец. пов. Волин. губ. Рос. імперії. Відтоді неподалік від К. проходив кордон з Австрією (від 1867 – Австро-Угорщина).

1872 тут відкрито нар. школу. Наприкінці 19 ст. було 439 дворів і мешкало 2168 осіб. 1911 проживала 2471 особа, функціо­нували 2-класна школа та земський фельдшер. пункт, працювали таможня та водяний млин. Від кін. 19 ст. до кін. 1930-х рр. діяли осередки «Про­­світи», «Рідної школи», «Сільського господаря» та ін. укр. т-в. 1920–39 – знову у складі Польщі, від 1939 – УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Мешканці зазнали утисків від нацист. влади та сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вело збройну бо­­ротьбу підпілля ОУН–УПА. Нині працюють декілька фермер. госп-в і с.-г. підпр-в. Є заг.-осв. школа; клуб, 2 б-ки; амбулаторія. Збереглися церкви св. Ми­хаї­ла (дерев’яна, 1575; УПЦ КП) та Миколая (цегляна, 18 ст.; УПЦ МП). Останнім часом реліг. громадою УПЦ КП зведено цегляну церкву св. Михаїла та каплицю Пресвятої Богородиці. Діє також громада християн віри єван­гельської. Встановлено пам’ят­ник воїнам-односільчанам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців К. – лікар, графік і живописець М. Ка­­чуровський. У Болязубах народився спортсмен-гирьовик П. Баг­рій.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Во­­линь і Волинське Полісся. Т. 1. Вінніпег, 1984.

І. Р. Горбоніс

Стаття оновлена: 2014