Колодуб Жанна Юхимівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колодуб Жанна Юхимівна

КОЛОДУ́Б Жанна Юхимівна (01. 01. 1930, Вінниця) – композитор, піаністка, педагог. Дружина Льва, мати Оксани Колодубів. Чл.-кор. НАМУ (2009), проф. (1997). Нар. арт. України (2009). Чл. НСКУ (1967). Премії ім. М. Лисенка (2002), ім. В. Косенка (2004). Лауреатка Міжнар. конкурсу композиторів ім. І.-С. та М.-П. Коців (Київ, 1995), Міжнар. конкурсу творів для духових інструментів (Рівне, 1996). Закін. Муз. уч-ще (1949; кл. скрипки і фортепіано), Консерваторію у Києві (1954; кл. фортепіано К. Михайлова), де й працює від 1952 (нині Нац. муз. академія України): від 1997 – проф. каф. спеціаліз. фортепіано. Вивчала композицію у чоло­ві­ка та Б. Лятошинського (факультативно). Відомий укр. ком­­позитор М. Скорик охарактеризував К. як «талановиту композиторку, яка в своїй творчості охоплює чи не всі існуючі жанри музичного мистецтва. У її вагомому творчому доробку – симфонічні твори, чимало прекрасної музики для камерних ансамблів, безліч інструментальних мініатюр та яскравих п’єс і спектаклів для дітей та юнац­тва… кожний наступний твір авторки – це абсолютно нова музика, краса якої криється передусім у природності вислову, за відсутності будь-якої надуманості і штукарства…».

Тв.: дит. балети – «Пригоди Вес­нянки» (1969, лібрето Л. Бондаренко), «Пригоди на Міссісіпі» (1971, лібрето Д. Кісіна, у співавт. з Л. Колодубом), «Сні­­гова королева» (1982, лібрето О. Стель­­машенка за Г.-Х. Андерсеном); мюзикли – «Принцеса» (лібрето Н. Андрос), «Незвичайні пригоди семи нот» (лібре­то Е. Яворського; обидва – 2004); для симф. оркестру – 2 танц. сюїти (1962, 1965), сюїти «Київські ліричні картини» (1976), «Малюнки природи» (1990), «Українська симфонієта» (2007, у спів­авт. з Л. Колодубом); 2 концерти – для фортепіано й оркестру (1971, 1997), для скрипки, альта, віолончелі зі струн. оркестром (1995, 1998, 2006); «Концер­тино» для гобоя та камер. оркестру (1988); для струн. оркестру – 2 симфонієти (1966, 1972), Партита (1986), сюїти «Шість п’єс» (2001), «Трохи про старовину», «Настрої» (обидва – 2004); «В стилі бароко» (2005), «Нові багателі» (2008); для флейти і струн. оркестру – Ноктюрн (1964), Поема (1965), «Слов’янське коло» (1985); 3 сюїти для 4-х саксофонів (2004–06); «Лірич­не інтермецо» для труби та фортепіано (1985); для духового квінтету (флейта, гобой, кларнет, фагот і валторна) – «Українська сюїта» (1983); для кларне­та, віолончелі та фортепіано – «Україн­­ська лірична сюїта» (2005); «Строкаті картинки» для 2-х труб, тромбона, туби (2010); для 2-х фортепіано – сюїти «Фольклорна» та «Ретро» (обидві – 1992); для флейти, гобоя та фагота – сюїта «Калейдоскоп» (1993); для 2-х скрипок та органа – сюїта «Видіння» (2001); для скрипки, альта, віолончелі та фортепіано – «Диптих» (2001); «Три імпровізації» для гобоя соло (2005); твори для дітей; пісні, романси, хори; твори для органа; музика до мульт­фільмів.

Літ.: Юдкін І. Мистецька творчість жі­­нок // Музика. 1975. № 5; Олійник О. С. Українська радянська фортепіанна му­­зика для дітей. К., 1979; Клин В. Україн­ська радянська фортепіанна музика. К., 1980; Бутук А. Творчість, дарована ді­­тям // Музика. 1980. № 3; Оджу­­бей­ська А. Своєрідність творчості // Музика. 1983. № 3; Бутук А. На юбилей­ных вечерах (Ж. Колодуб) // Сов. музы­ка. 1983. № 4; Алексеєва С. Наша Жан­­на Колодуб // Розповіді про музику. К., 1983. Вип. 5; Загайкевич М. Новий балет для дітей // Музика. 1985. № 2; Клин В. О некоторых тенденциях развития концерта для фортепиано с оркестром // О музыке. К., 1985; Чер­­кашина-Губаренко М. Творчі дебюти Жанни Колодуб. К., 1999; Омельчен­ко Т. Твори Ж. Ю. Колодуб у репертуарі класу загального та спеціалізованого фортепіано // Дослідж. Досвід. Спо­­гади. К., 2005. Вип. 6; Лігус О. У світі музики і казки // Музика. 2006. № 5; Сулім Р. «Музична академія – мій дім» (до ювілею Ж. Ю. Колодуб) // Часопис Нац. муз. академії України. 2009. № 4(5); Її ж. До питання виконавської інтерпретації фортепіанних творів Жанни Колодуб // Проблеми сучасності: куль­­тура, мист-во, педагогіка: Зб. наук. пр. 2010. Вип. 13.

Р. А. Сулім

Стаття оновлена: 2014