Коломацький Всеволод Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коломацький Всеволод Володимирович

КОЛОМА́ЦЬКИЙ Всеволод Володимирович (08. 02. 1896, с. Саражинці Київ. губ., нині Погребищен. р-ну Вінн. обл. – 13. 02. 1980, м-ко Румбук, Чехословаччина, нині Чехія) – архітектор, церковний діяч. Закін. Києво-Поділ. духовне уч-ще, навч. у Київ. духов. семінарії. У складі Чехословац. легіону Рос. армії брав участь у 1-й світ. вій­­ні (був 7 разів поранений, відзначений бойовими нагородами), дослужився до полковника. Після закінчення війни та розпаду Австро-Угорщини ви­їхав на тер. Підкарпат. Русі, яка увійшла до новоствор. Чехо-Словац. Респ. 1924 був висвячений єпископом Веніаміном у сан ієрея. Активно обстоював православ’я на теренах Закарпаття, за що зазнавав утисків з боку влади.

Не маючи архіт. і буд. освіти, водночас зі священниц. діяльністю розпочав буд-во та відновлення православ. храмів. 1926 удостоєний сану протоієрея. 1942 депортований на примус. роботи до Німеччини, однак за станом здо­ров’я згодом повернувся у Пра­гу. 1946 пострижений у чернецтво з ім’ям Андрей і зведений у сан ігумена, наприкінці того ж року – в сан архімандрита. Керував курсами з підготовки свя­щеничих кадрів, написав «Правила для духовної особи». К. збудував церкви у селах Руське (1926), Ракошине (1926–27), Ста­ре Давидкове, Барбове (обидві – 1927), Домбоки (1931–32), Великі Лучки (1936–37; усі – нині Мукачів. р-ну Закарп. обл.), Уж­­городі (1929–33), м-ку Свалява (1935; нині місто Закарп. обл.), єпископ. резиденцію та церкву в м. Мукачеве (1936–37), церкви у м. Оломоуц (1937–39), с. Челеховіце (1941–42), церкву та парафіял. будинок у м. Тржебіч (1939–40; усі – нині Чехія), храм-пам’ятник на честь рос. і чеських воїнів у м. Меджилабірці, кафедрал. собор у м. Пряшів (обидва – 1948, нині Словаччина), 2 церкви у м. Чеська Липа (1952, нині Чехія), відновив цер­кву та іконостас у кафедрал. соборі в Празі (1945–46), спорудив низку іконостасів.

Літ.: M. Olexa. Archimandrit Andrej (Ko­­lomacký) // Odkaz sv. Cyrila a Metoda XLII. 1996.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2014