Коломиєць Авенір Каленикович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коломиєць Авенір Каленикович

КОЛОМИ́ЄЦЬ Авенір Каленикович (псевд.: Остап Сизий, Марко Крилатий; 19. 11. 1905, с. Городець, нині Во­­лодимирец. р-ну Рівнен. обл. – 21. 07. 1946, м. Зальцбурґ, Австрія) – поет, драматург, журналіст, режисер. Закін. Кременец. духовну семінарію (нині Терноп. обл., 1926), Варшав. ун-т (1930) та ін-т театр. мист-ва (1936). Учителював на Дубенщині (Рівнен. обл.). Від 1939 – у Дубно, де очолив вид-во «Лад», відкрив Волин. муз. ін-т ім. М. Ле­­он­товича, що діяли під час нім. окупації; 1941 видавав часопис «Школярик», організував муз.-драм. театр т-ва «Просвіта», був зав. відділу освіти. Співпрацював із г. «Волинь» (Рівне, 1941–43). Писав укр. і польс. мовами. Дебютував 1927. Друкувався у ж. «Українська нива», «Новий час», «ЛНВ».

На поч. 1930-х рр. разом із В. Бобинським та І. Кру­шельницьким працював у ж. «Нові шляхи». Брав участь у літ. та по­­літ. житті Зх. України. Позитивно сприймав соц. ідеї. Засн. літ. громади «Танк» у Варшаві (1929). Автор поеми «Дев’ятий вал» (1930), зб. поезій «Провісні кадри» (1932; обидві – Львів), п’єс «Іменем» (Варшава, 1933) та «Єре­тик» (Зальцбурґ, 1946), опо­відань для дітей «Казка темного бору» (Л., 1938), зб. нарисів «Шевченкова ера» (Дубно, 1942), віршов. комедії «Суд над Дон Жуаном», зб. «Козак» (обидві – Зальцбурґ, 1946). У поет. дороб­ку К. переважає громадян. лірика. Укладач підручників з укр. мови та літ-ри «Звучня», «Основи граматики і правопису» (обидві – Дубно, 1942). Вивезений 1944 на примус. роботи до Німеччини. У с. Городець його ім’ям названо вулицю, встановлено мемор. дошку та відкрито Алею письменників, проводять щорічне літ. свято «Городец. автограф». 1998 Дубен. орг-ція НСПУ заснувала Міжнар. літ.-мист. пре­мію ім. К.

Літ.: Дем’янчук Г. Воскресні для життя: Літ. силуети. Р., 1998; Мазаний В. Із городецького грона: Авенір Коломи­єць. Жити так, щоб не гасла жадоба краси. Р., 2010.

В. С. Мазаний

Стаття оновлена: 2014