Коломійцев Данило Васильович
Визначення і загальна характеристика
КОЛОМІ́ЙЦЕВ Данило Васильович (09(21). 12. 1866, с. Берестове Бердян. пов. Таврій. губ., нині Бердян. р-ну Запоріз. обл. — не пізніше 10(23). 06. 1915, Петроград, нині С.-Петербург) — поет, журналіст. Закін. трикласне нар. училище (1881), навч. у Преслав. учител. семінарії (нині Запоріз. обл.; відрах. через неуспішність). Писав російською мовою. Дебютував 1886 віршем «Нищий». Автор зб. «Стихотворенія» (Бердянск, 1890; С.-Петербург, 1894; Сф., 1899), «Мое слово» (1897), «Савл, Савл, за что ты меня гонишь?» (1911; обидві — Сімферополь). Прагнучи увійти до кола профес. літ-ри та журналістики, письменник-самоук використовував саморекламу і скандали. У своїх книгах вміщував портрети, факсиміле, автобіогр. нариси, що нагадували життя страждальця за правду, документи про свої судові процеси з місц. пресою, таврій. віце-губернатором П. Мосальським-Кошуро. Як представник «низової» літ-ри К. не володів високою поет. культурою, широко використовував відомі мотиви й формули, складав автопародії. Критиків, особливо провінційних, обурювали претензії К. на велич «Бердян. Ломоносова», а також грубість тону його віршів на адресу нігілістів, євреїв і літ. опонентів. Окремі твори К. заборонені цензурою, зокрема поема «Иван та Ганка» (1887) й оповідання «Моя исповедь» (1896). Це зумовило його листування з Гол. упр. у справах друку. Друкував замітки на істор. теми у зб. «Русскій архивъ» (Москва, 1894, кн. 1–2). Служив 1895–1904 у відділі Азов.-Дон. комерц. банку (Сімферополь). Ред.-видавець громад.-екон., літ. і політ. г. «Тавричанин» (Сімферополь, 1905–14, з перервами), що, на думку влади, відзначалася шкідливим ставленням до уряду й існуючого устрою. Вміщував статті переважно охорон. спрямування, а також матеріали, що викривали дії місц. адміністрації; тому на окремі номери накладали арешт (напр., за 27 листопада 1908 через ст. «Самоубийства среди политических ссыльных»).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
