КОЛОМІ́ЙЧЕНКО Михайло Сидорович (07(19). 11. 1892, містечко Шпола, нині місто Черкаської обл. — 30. 05. 1973, Київ) — лікар-хірург. Брат О. Коломійченка. Професор (1936). Заслужений діяч науки УРСР (1954). Учасник другої світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Київський університет (1919). Від 1920 працював у Київському медичному ін­ституті: за­ступник директора з наукової роботи (1930–35), деканом стоматологічного факультету (1931–34), завідувач кафедри загальної хірургії (1955–73); водночас — завідувач кафедри хірургії № 2 Київського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (1936–55). Головний хірург МОЗ УРСР (від 1954). Наукові дослідже­н­ня: кишкова не­прохідність, гострий панкреатит; хірургія стравоходу, шлунка, під­шлункової залози; невід­кладна хірургія; історія медицини. Першим в Україні виконав пластичні операції зі створе­н­ня штучного стравоходу із тонкої та товстої кишок. На будинку, де мешкав К., 2003 йому від­крито меморіальну дошку.