КОЛОМІ́ЙЧЕНКО Михайло Сидорович (07(19). 11. 1892, м-ко Шпола, нині місто Черкас. обл. – 30. 05. 1973, Київ) – лікар-хірург. Брат О. Коломійченка. Проф. (1936). Засл. діяч н. УРСР (1954). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойо­ві нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1919). Від 1920 працював у Київ. мед. ін-ті: заст. дир. з наук. роботи (1930–35), деканом сто­матол. ф-ту (1931–34), зав. каф. заг. хірургії (1955–73); водночас – зав. каф. хірургії № 2 Київ. ін-ту удосконалення лікарів (1936–55). Гол. хірург МОЗ УРСР (від 1954). Наук. дослідж.: кишк. непрохідність, гострий панкреатит; хірур­гія стравоходу, шлунка, підшлунк. залози; невідкладна хірургія; іс­то­рія медицини. Першим в Украї­ні виконав пластичні операції зі створення штуч. стравоходу із тонкої та товстої кишок. На будинку, де мешкав К., 2003 йому відкрито мемор. дошку.

Пр.: К оценке методов лечения кардиоспазма // Новый хирург. арх. 1962. № 4; Реконструктивная хирургия пище­вода. К., 1967; К истории научного обще­ст­ва хирургов Украинской ССР // КХ. 1971. № 6; Клиника острого аппендицита в пожилом и старческом возрасте // ВД. 1972. № 4 (співавт.); Живи, лю­­дино: Розповіді про хірургію та хірургів. 3-е вид. К., 1972.

Літ.: Михаил Исидорович Коломий­ченко: К 80-летию со дня рожд. // КХ. 1972. № 11; Ґрандо О. Штрихи до порт­ретів: Брати Коломійченки // Агапіт. 1998. № 9–10; Москаленко, Полякова.

А. П. Коваленко