Колянковський Людвік
Визначення і загальна характеристика
КОЛЯНКО́ВСЬКИЙ Людвік (Kolankowski Ludwik; псевд.: Bork, Jan Pniowski та ін.; 21. 06. 1882, м. Надвірна, нині Івано-Фр. обл. — 19. 03. 1956, м. Торунь, Польща) — польський історик. Доктор габіліт. з історії (1913), дійс. чл. Польс. АН (1947). У 1906 здобув ступ. д-ра філософії у Львів. університеті, 1906–07 продовжив навч. у Берліні. 1907–18 — науковий співробітник б-ки, водночас 1913–18 і 1924–29 — приват-доцент Яґеллон. університету в Кракові; 1918–24 — зав. Сх. відділу, дир. Литов.-Білорус. департаменту МЗС Польщі; 1929–39 — директор б-ки Ординації Замойських у Варшаві; за сумісн. 1929–30 — приват-доцент, 1931–36 — титуляр. проф. Вілен. університету (нині Вільнюс); 1936–39 — звич. проф. історії Львів. університету (ініціював реорганізацію каф. істор. профілю). Популяризував т. зв. яґеллон. ідею — відновлення Речі Посполитої у кордонах від Балт. до Чорного морів. Під час 2-ї світової війни зробив знач. внесок у порятунок творів мистецтва у Варшаві. 1945–48 — ректор, 1949–55 — директор б-ки Торун. університету. Досліджував історію Великого князівства Литовського і Польщі кін. 14 — серед. 16 ст., вплив татар на польс. історію. Президент Польс. істор. товариства у Львові (1937–47).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Zygmunt August, wielkie ksiąze Litwy do roku 1548. Lwów, 1913; Dzieje chanatu krymskiego Girejów w XV i XVI wieku. Lwów, 1917; Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiellonów. T. 1. Warszawa, 1930; Polska Jagiellonów. Dzieje polityczne. Lwów, 1936.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина  (etnografiya).jpg)
