Колянчук Олександр Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колянчук Олександр Миколайович

КОЛЯНЧУ́К Олександр Миколайович (02. 04. 1932, с. Вілька Тарнівсь­ка, Холмщина, Польща) – історик, громадський діяч. Чоловік Лідії, батько Ярослава Колянчу­ків. Орден князя Ярослава Муд­рого 5-го ступ. (2007). У 1947 разом із родиною під час акції «Вісла» переселений до Пн.-Зх. Польщі. Закін. Ольштин. рільни­чо-тех. академію (1957). Працю­­вав у мережі с.-г. кооперативів і системі с.-г. освіти, зокрема 1974–78 – заст. дир. Центру про­­гресу в с. госп-ві Ольштин. воєводства, 1985–93 – гол. дир. Центру прогресу в с. госп-ві Сє­­радз. воєводства; водночас 1983–87 – чл. Ради освіти при міністрі рільництва Польщі, спів­­роб. низки с.-г. журналів; від 1998 – заст. дир. Пд.-Сх. наук. ін-ту в м. Перемишль. У Нац. ун-ті «Львів. політехніка» здобув ступ. канд. істор. н. за монографію «Українська військова еміграція в Польщі. 1920–1939» (Л., 2000). Заст. голови воєвод. управи в Ольштині (1959–65), чл. гол. упра­­ви (1971–73) Укр. сусп.-куль­тур. т-ва, чл. гол. ради Об’єдн. украї­­нців у Польщі (1996–2001). Чл. редколегії, відп. ред. радіопередач укр. мовою в Ольштині (1958–76), заст. голови програм. ради радіо Ряшів-Жешув (2004–08). Досліджує проблеми рільницт­ва, польс.-укр. відносини 1-ї пол. 20 ст. (інтернування Армії УНР й орг-цію військ. структур укр. емі­­грації в Польщі, сусп.-політ. і госп. діяльність українців, депортованих 1944–47). Нагородж. Золотим і Сріб. хрестами заслуги (1958, 1972), Кавалер. хрестом відродження Польщі (1985).

Пр.: Генералітет українських визво­льних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових фор­­мацій першої половини ХХ століття. Л., 1995 (спів­авт.); Інтерновані вояки Армії УНР в Каліші 1920–39. Каліш; Перемишль; Л., 1995; Українці в таборах Перемишля // Перемишль і перемишл. земля протягом віків. Перемишль; Л., 1996; Українські некрополі і військові могили на території Польщі з 1918–1945 років // Варшав. українознавчі зап. 1996. № 3; Польща і Українська Народна Республіка у вза­ємовпливах // Україна–Польща. Кошалін, 1999; Увіч­нення нескорених: Українські військові меморіали 20–30 рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; «Umarli, aby z martwych wstała Ukraina». Miejsca pamięći Ukraińców – uczestników walk niepodległościowych w latach 1917–1921 w Polsce. Przemyśl, 2007; Ukraiński zryw niepodległościowy w latach 1917–1920. Droga do sojuszu z Polska oraz losy ukraińskiej emigracji wojskowej // Polska Ukraina. Lublin, 2007; Z dziejów ukraińskiej emigracji poltycznej i wojskowej w Polsce // Ukraina. Teksty i Konteksty. Symbolae in honorem Stefan Kozak. Warszawa, 2007; Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.

Літ.: Зимомря М. Долі в людях. Нариси. Інтерв’ю. Дрогобич, 2006; Ювілеї наших друзів, тобто декілька слів про Стефана Козака та Олександра Колян­чука // Українознав. бюл. Пд.-сх. наук. ін-ту в Перемишлі. 2007. Ч. 13.

Ю. Гаврилюк

Стаття оновлена: 2014