Командування - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Командування

КОМА́НДУВАННЯ – керівний офіцерський склад, представники якого очолюють військові формування, установи, заклади. К. військ. формувань (ок­ремих підрозділів, частин, з’єд­нань, об’єднань) складаєть­ся з ком-ра (нач.), його 1-го заст. – начштабу та ін. заст. (із бойової підготовки, озброєння, вихов. роботи, тилового забезпечення тощо). Ком-р частини (підрозділу) – посадова особа команд. складу в ЗС, що здійснює кер-во підрозділом, частиною, кораб­лем, з’єднанням. У більшості країн світу ком-р є єдиноначальником і несе особисту відповідаль­ність за бойову підготовку, виховання, військ. дисципліну, мо­рально-психол. стан особового складу, готовність і збереження озброєння, бойової техніки й транспорту, матеріал.-побут. і мед. забезпечення частини (під­розділу). Ком-рами призначають осіб офіцер., старшин. або сержант. складу залежно від їх­ньої підготовки в атестац. поряд­ку. Терміном «К.» також познача­ють процес виконання особами команд. складу функцій щодо кер-ва військ. формуваннями, військами (силами), установами, закладами. З метою підвищення профес. рівня та підтримання компетентності команд. складу (переважно тактич. та оператив­но-стратег. ланок) у ЗС багатьох країн світу практикують цензове К. Так, для призначення на посаду ком-ра полку чи бригади офіцер повинен не менше 6-ти місяців (під час бойових дій – не менше 2-х) командувати батальйоном (дивізіоном, ескадрильєю). Цензове К. може не рег­ламентуватися законодав. ак­тами, але його застосовує пере­важна більшість командувачів (ком-рів, нач.) і кадрових органів у ЗС усіх країн світу. Оперативне К. – вид об’єднання у ЗС, що включає військ. формування різних відомств і родів військ. Розрізняють тимчас. оперативні К., які створюють на період виконання силовими структурами держави певних завдань у мирний і воєн. час (зокрема для лік­відації наслідків техноген. катастроф можуть залучати частини і з’єднання механізов., танк., інж., хім., внутр. військ, авіацію, кораб­лі тощо); і постійні, що включають частини і з’єднання Сухопут. військ, Повітр. і Військ.-мор. сил, прикордон. та внутр. військ, які мають оперативні завдання що­до відбиття агресії, ведення територ. оборони та нейтралізації незакон. зброй. формувань. Піс­ля здобуття незалежності у струк­турі ЗС України створ. постійні Зх., Пн. і Пд. оперативні К.

С. П. Корінний

Стаття оновлена: 2014