Корній Лідія Пилипівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корній Лідія Пилипівна

КОРНІ́Й Лідія Пилипівна (05. 09. 1942, Львів) – музикознавець, педагог. Дружина Г. Півторака. Д-р мистецтвознавства (1993), проф. (1994). Чл. НСКУ (1996). Закін. Львів. консерваторію (1966; кл. С. Людкевича) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1975; кер. О. Шреєр-Ткаченко). Викладала у Луцькому муз. уч-щі (1966–67), муз. школі при Львів. муз.-хор. т-ві (1967–69), Львів. спец. муз. школі (1969–72). Від 1975 – у Нац. муз. академії України: від 1993 – проф. каф. історії укр. музики, від 2006 – теорії та історії культури. Водночас 2004–06 – пров. н. с. ІМФЕ НАНУ (обидва – Київ). Наук. дослідж.: текстол. і стиліст. особливості укр. церк. монодії 16–17 ст.; зв’яз­­ки укр. муз. культури 16–18 ст. з ін. слов’янськими (болг., польс., рос., білорус.); муз. спе­­цифіка укр. шкіл. драми 17–18 ст.; стильові процеси в укр. музиці (бароко, класицизм, романтизм); історія укр. музики; муз. джере­­лознавство. Брала участь в укла­­денні каталогу «Музичний архів М. Д. Леонтовича» (К., 1999).

Пр.: Українська шкільна драма і духовна музика ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст. К., 1993; Болгарський наспів з рукописних нотолінійних Ірмолоїв Укра­­їни кінця ХVІ – ХVІІ ст. К., 1998 (спів­авт.); Музична культура в Україні // Укр. культура 2-ї пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. Т. 3. К., 2003; Проблеми джерелознавства укра­­їнської музичної культури (безлінійні нотовані рукописи ХІІ–ХVІ ст. // Студії мистецтвознавчі. 2005. Число 2; Ukraiń­­sko-polskie kontakty muzyczne w XVI–XVII wieku // Studia polsko-ukraińskie. Przemyśl, 2006; Проблема стильових нашарувань в українській музиці кінця XVI–XVII століть (окремі спостереження) // Зап. НТШ. Л., 2009. Т. 258; Історія української музичної культури. К., 2011 (спів­авт.).

Літ.: Дзюба О. Лідія Корній. Історія української музики // Укр. гуманітар. огляд. К., 1999. Вип. 1; Калениченко А. Науковий подвиг українського музикознавця // Студії мистецтвознавчі. 2004. Число 2; Гнатюк Л. Історія однієї книги // Там само. 2005. Число 2.

М. П. Загайкевич

Стаття оновлена: 2014