Корнілевич Ігор Миколайович
КОРНІЛЕ́ВИЧ Ігор Миколайович (02. 02. 1956, Луцьк) — композитор. Член НСКУ (1986). Закін. Київську консерваторію (1983; кл. М. Скорика). Відтоді — на творчій роботі. Автор пісень на вірші В. Сосюри, А. Матвійчука, І. Мамушева, С. Губерначука, М. Бровченка, А. Вулиха та ін. Серед них найвідоміші — «Зоряний блюз», «У човнику твоїх долонь», «Дорогою у зоряний рай», «Любов уві сні», «Серпневі сни», «Остання завіса». Автор триптиха «Ми — українці»: «Чумацький шлях», «Ми — українці» (обидва — вірші А. Матвійчука), «Україна молода» (вірші С. Губерначука; усі — 1987–2000). Пісні К. поповнили репертуар Л. Доліної, І. Понаровської, Н. Яремчука, Т. Повалій, Т. Боєвої, Л. Сандулеси, А. Матвійчука, О. Пекун, Н. Шестакової, К. Бужинської, П. Зіброва та ін. 1987 вийшла платівка пісень К. у виконанні Л. Доліної, 1990 — «Українці — всюди українці» у виконанні К., А. Матвійчука, Т. Луканової, В. Свирида та ін., згодом — низка компакт-дисків у виконанні Л. Доліної, Р. Копова, Н. Шестакової, К. Бужинської та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- фольк-опера «Зачароване коло» (1990, за мотивами творів М. Гоголя); балет «Історія в рамці» (1987); симф.-сюїта «Автопортрет» для баса та симф. оркестру на вірші Е. Межелайтіса (1986); духовна кантата «Православний час» для сопрано, мішаного хору, хору хлопчиків та симф. оркестру на вірші С. Губерначука (2000); рок-кантата «Молитва покаяння» на вірші А. Матвійчука (1991); камерна кантата для баритона та оркестру на вірші В. Маяковського (1988); мюзикли — «Ганчірна лялька» (за мотивами творів В. Гібсона, 1989), «Хочу сказати вам декілька слів» (за мотивами п’єси Ж.-П. Делаж, 1992); «Запорожець за Дунаєм» (за С. Гулаком-Артемовським, 2011); Квінтет для духових інструментів (1985); Концерт для фортепіано з оркестром (1983); вокал. цикли на вірші І. Мамушева, М. Цвєтаєвої, Т. Табідзе, А. Бландіани; музика до вистав та фільмів.
Рекомендована література
- Бабій Г. Музика народжується в серці // Музика. 1992. № 2;
- Муратова В. «Звездный блюз» и звездный путь маэстро Игоря Корнилевича // ЗН. 1996, 10 фев.;
- Її ж. Созерцая реальность, слышать звуки тайны // ГУ. 1997, 5 сен.
Завантажити статтю
Людина 
