Корнілов Борис Петрович

КОРНІ́ЛОВ Борис Петрович (Корнилов Бо­­рис Петрович; 16(29). 07. 1907, с. Покровське, нині Нижньогород. обл., РФ — 20. 02. 1938, Ле­­нін­град, нині С.-Петербург) — російський поет, громадський діяч. Член Ленінгр. від­діл. Рос. асоц. пролетар. письмен­ників (1926), СП СРСР (1934–36), літ. групи «Смєна» (кер. В. Саянов). Навч. на курсах при Ін­ституті історії мистецтв (Ленін­град, 1927–28). Вірш К. «На моря» опубл. 1925 у г. «Молодая рать» під псевд. Бо­­рис Вербін. Дебютна зб. «Молодость» (Ленин­град, 1928) написана під впливом С. Єсеніна. Автор зб. «Стихи и поэмы» (Ленин­град), «Книга стихов» (обидві — 1933), «Новое» (1935; обидві — Москва; Ленін­град); поем «Соль» (1931), «Тезизы романа» (1933), «Агент уголовного роз­ыс­­ка» (1933, незакінч.), «Моя Африка» («Новый мир», 1935, № 3; Москва, 1987), «Начало земли» (1936), «Самсон» («Новый мир», 1936, № 7). Написав 1936–37 цикл творів, присвяч. О. Пушкіну. Для творчості К. характерні злободен­ність, оптимізм, роман­­тичність, пісен­ність і лірич. драматизм. Писав також пісні («Пес­­ня о встречном», 1931, музика Д. Шостаковича; к/ф «Зу­стрічний», реж. Ф. Ермлер), вірш. агіт­­ки («Вошь»); автор пісен­ника для дітей «Как от меда у медведя зубы начали болеть» (Москва; Ленин­град, 1935). Воєн. діям 1918–20 в Україні присвячено поему «Триполье» («Звезда», 1935, № 1; укр. перекл. І. Гончаренка — К., 1935). У 1930-х рр. спів­працював із г. «Известия». Ре­прес. 1937. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю