Корнілов Борис Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корнілов Борис Петрович

КОРНІ́ЛОВ Борис Петрович (Корнилов Бо­­рис Петрович; 16(29). 07. 1907, с. Покровське, нині Нижньогород. обл., РФ – 20. 02. 1938, Ле­­нінград, нині С.-Петербург) – російський поет, громадський діяч. Чл. Ленінгр. відділ. Рос. асоц. пролетар. письменників (1926), СП СРСР (1934–36), літ. групи «Смєна» (кер. В. Саянов). Навч. на курсах при Ін-ті історії мист-в (Ленінград, 1927–28). Вірш К. «На моря» опубл. 1925 у г. «Молодая рать» під псевд. Бо­­рис Вербін. Дебютна зб. «Молодость» (Ленинград, 1928) написана під впливом С. Єсеніна. Автор зб. «Стихи и поэмы» (Ленинград), «Книга стихов» (обидві – 1933), «Новое» (1935; обидві – Москва; Ленінград); поем «Соль» (1931), «Тезизы романа» (1933), «Агент уголовного розыс­­ка» (1933, незакінч.), «Моя Африка» («Новый мир», 1935, № 3; Москва, 1987), «Начало земли» (1936), «Самсон» («Новый мир», 1936, № 7). Написав 1936–37 цикл творів, присвяч. О. Пушкіну. Для творчості К. характерні злободенність, оптимізм, роман­­тичність, пісенність і лірич. драматизм. Писав також пісні («Пес­­ня о встречном», 1931, музика Д. Шостаковича; к/ф «Зустрічний», реж. Ф. Ермлер), вірш. агіт­­ки («Вошь»); автор пісенника для дітей «Как от меда у медведя зубы начали болеть» (Москва; Ленинград, 1935). Воєн. діям 1918–20 в Україні присвячено поему «Триполье» («Звезда», 1935, № 1; укр. перекл. І. Гончаренка – К., 1935). У 1930-х рр. співпрацював із г. «Известия». Репрес. 1937. Реабіліт. 1956.

Тв.: Избранное. Ленинград, 1978; Сти­­хотворения. Поэмы. Пермь, 1986.

Літ.: Цурикова Г. Борис Корнилов. Москва; Ленинград, 1963; Заманс­­кий Л. Борис Корнилов. Москва, 1975; Позд­­ня­­ев К. Продолжение жизни. Москва, 1978; Поэт, рожденный Октябрем. Вос­­по­­минания, статьи, стихотворения о Борисе Корнилове. Горький, 1987.

В. І. Шитик

Стаття оновлена: 2014