Корнілов Борис Петрович

Визначення і загальна характеристика

КОРНІ́ЛОВ Борис Петрович (Корнилов Бо­­рис Петрович; 16(29). 07. 1907, с. Покровське, нині Нижньогород. обл., РФ — 20. 02. 1938, Ле­­нінград, нині С.-Петербург) — російський поет, громадський діяч. Член Ленінгр. відділ. Рос. асоц. пролетар. письменників (1926), СП СРСР (1934–36), літ. групи «Смєна» (кер. В. Саянов). Навч. на курсах при Інституті історії мистецтв (Ленінград, 1927–28). Вірш К. «На моря» опубл. 1925 у г. «Молодая рать» під псевд. Бо­­рис Вербін. Дебютна зб. «Молодость» (Ленинград, 1928) написана під впливом С. Єсеніна. Автор зб. «Стихи и поэмы» (Ленинград), «Книга стихов» (обидві — 1933), «Новое» (1935; обидві — Москва; Ленінград); поем «Соль» (1931), «Тезизы романа» (1933), «Агент уголовного розыс­­ка» (1933, незакінч.), «Моя Африка» («Новый мир», 1935, № 3; Москва, 1987), «Начало земли» (1936), «Самсон» («Новый мир», 1936, № 7). Написав 1936–37 цикл творів, присвяч. О. Пушкіну. Для творчості К. характерні злободенність, оптимізм, роман­­тичність, пісенність і лірич. драматизм. Писав також пісні («Пес­­ня о встречном», 1931, музика Д. Шостаковича; к/ф «Зустрічний», реж. Ф. Ермлер), вірш. агіт­­ки («Вошь»); автор пісенника для дітей «Как от меда у медведя зубы начали болеть» (Москва; Ленинград, 1935). Воєн. діям 1918–20 в Україні присвячено поему «Триполье» («Звезда», 1935, № 1; укр. перекл. І. Гончаренка — К., 1935). У 1930-х рр. співпрацював із г. «Известия». Репрес. 1937. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю