Корнілов Юрій Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корнілов Юрій Георгійович

КОРНІ́ЛОВ Юрій Георгійович (20. 11(03. 12). 1907, с. Миропіль, нині смт Романів. р-ну Житомир. обл. – 30. 07. 1985, Київ) – фахівець у галузі автоматики. Батько М. Кор­­нілова. Д-р тех. н. (1955), проф. (1959). Сталін. премія (1947). Засл. діяч н. і т. РРФСР (1977). Закін. Ленінгр. політех. ін-т (1930, нині С.-Пе­тербург), де 1930–35 й працював. 1935–52 – у Центр. н.-д. котлотурбін. ін-ті (Ленінград); 1952–61 – зав. відділу авто­­матики Ін-ту газу АН УРСР (Київ); водночас 1958–63 – у Ки­­їв. політех. ін-ті: від 1959 – проф., 1960–63 – засн. і зав. каф. теор. основ автоматики та автоматизації хім. вироб-в; 1963–83 – у Краснодар. політех. ін-ті: 1963–74 – засн. і зав., 1974–83 – проф. каф. автоматизації вироб. процесів. Відтоді мешкав у Киє­­ві. Осн. напрям наук. дослідж. – автоматизація вироб. процесів у теплоенергетиці, газовій, хім. і харч. пром-стях. 1939 брав участь у створенні та впровадженні котел. електроавтомати­­ки на Кашир. електростанції (Моск. обл.), під час 2-ї світ. вій­ни працював на електростанціях Уралу.

Пр.: Основы теории автоматическо­го регулирования в приложении к теп­­лосиловым установкам. Ленинград, 1947 (спів­авт.); Основные проблемы автоматического управления в газовой промышленности. К., 1958; Автоматизация и телемеханизация газо­­вых систем. К., 1961; Автоматизация котель­­ных малой энергетики. Москва, 1964 (спів­авт.); Теоретические основы авто­­матического регулирования: Учеб. по­­соб. К., 1965.

Г. С. Петриченко

Стаття оновлена: 2014