КОРНІЛО́ВИЧ Борис Юрі­йович (15. 08. 1950, Київ — 26. 08. 2021, там само) — хімік. Син Ю. Корніловича. Доктор хімічних наук (1992), професор (2002), член-кореспондент НАНУ (2003). Закін. Київ. політех. ін­ститут (1973). Від­тоді працював в Ін­ституті колоїд. хімії та хімії води НАНУ (Київ): 1983–88 — вчений секр., 1989–2007 — за­ступник директора з наукової роботи та завідувач від­ділу радіохімії та екології. Від 2005 — завідувач кафедри хім. технології кераміки та скла Нац. тех. університету України «Київ. політех. ін­ститут», водночас від 2007 — завідувач від­ділу екол. хімії Ін­ституту сорбції та про­блем ендо­­екології НАНУ (Київ). Фахівець галузі хімії довкі­л­ля, фіз.-хім. аспектів радіохі­мії, колоїд. хімії та хімії поверх­­ні силікатів, створе­н­ня нових не­­орган. матеріалів для видале­н­ня токсикантів із рідких середо­­вищ та роз­робки комплекс. тех­­нологій очище­н­ня за­бруднених вод та ґрунтів. Ви­вчив взаємодію природ. і техноген. радіонук­­лідів з орган. та неорган. компонентами ґрунтів і на цій основі подав фіз.-хім. об­ґрунтува­н­ня механізму їхньої сорбції та уточ­­нені уявле­н­ня про шляхи міграції цих радіонуклідів у навколиш. середовищі. Дослідив структур­­ні зміни, що від­буваються у силікатах і карбонатах у результаті здійсне­н­ня різного роду фіз. впливів (мех.-хім., термічна та ін. активації) і встановив взаємо­­звʼязок між цими змінами та їхньою реакцій. здатністю з метою цілеспрямов. регулюва­н­ня кінцевих фіз.-хім. властивостей. Роз­робив нові технології (на ба­­зі ефектив. неорган. матеріалів і ре­агентів) очище­н­ня за­бруднених природ. та стіч. вод, об­ґрунтувавши за­стосува­н­ня широкого спектра сучас. методів водо­очище­н­ня (мем­бран., ре­а­­гент., електрохім. та ін.) для видале­н­ня із за­бруднених вод ра­­діо­актив. домішок різного радіо­нуклід. складу.