Корнілович Юрій Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корнілович Юрій Євгенович

КОРНІЛО́ВИЧ Юрій Євгенович (04(17). 01. 1909, Київ – 27. 11. 1963, там са­­мо) – фахівець у галузі будівель­­них матеріалів. Батько Б. Корніловича. Д-р тех. н. (1961). Закін. Київ. хім.-технол. ін-т (1931). Відтоді працював на вироб-ві; 1935–38 – зав. дослід. центру та зав. учбової частини школи фабрично-завод. навч. Брян. цемент. з-ду (РФ); 1938–41 – викл. Вольс. технікуму буд. матеріалів (нині Саратов. обл.), 1941 – Воронез. інж.-буд. та авіац. ін-тів; 1942 – інж. Воронез. пром. ком­­бінату (усі – РФ); 1942–43 – н. с. Київ. ін-ту хімії; 1944 – гол. інж. тресту «Укрв’яжпром»; 1944–63 – у НДІ буд. матеріалів і виробів (обидва – Київ): 1951–63 – зав. лаб. бетонів, розчинів і виробів на їх основі. Осн. напрям наук. дослідж. – обґрунтування технологій вироб-ва в’яжучих і бетон. виробів.

Пр.: Связующие свойства цементов. 1952; Строительный микропорит (свой­­ства, производство, применение). 1952 (співавт.); Керамзитобетон – прог­­рес­­сивный строительный материал. 1955 (спів­авт.); Исследование прочности растворов и бетонов. 1960; Ультра­звук в технологии бетона. 1964 (спів­авт.); усі – Київ.

Ю. М. Черв’яков

Стаття оновлена: 2014