Лубченко Ігор Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лубченко Ігор  Федорович

ЛУ́БЧЕНКО Ігор Федорович (03. 11. 1937, м. Псков, РФ – 13. 05. 2012, Київ) – журналіст, громадський діяч. Чл. (1959) і голова (1997–2012) НСЖУ. Ордени «За заслуги» 3-го (2007) та князя Яро­слава Мудрого 5-го (2009) ступ. Засл. журналіст УРСР (1987). Закін. Київ. ун-т (1960). Працював відп. секр. г. «Шлях Ілліча» (м. Шахтарськ Сталін., нині Донец. обл., 1957), «Ізюмський па­ровозоремонтник» (Харків. обл., 1957–59), секр. Ізюм. міськкому комсомолу (1959–63), зав. відділу г. «Ленінська зміна» (Харків, 1963–64); у Києві: інструктор відділу шкіл ЦК комсомолу (1964–69), зав. відділу і заст. гол. ред. г. «Комсомольское знамя» (1969–75), гол. ред. г. «Мо­лодь України» (1975–82) та «Ос­віта» (1988–92), власкор «Учительской газеты» (1982–88). Звільн. за послідовне обстоювання високих стандартів журналіст. про­фесії та чітку громадян. позицію; незаконність звіль­нення довів у суді. Ініціював на­дання СЖУ статусу національної та створення 1994 Ком-ту захисту свободи слова. Брав активну участь у підготовці низки законів і нормативних актів щодо діяльності вітчизняних засобів масової інформації. Організатор семінарів, круглих столів, конференцій, присвячених проблемам фор­мування та розбудови незалеж. журналістики в Україні, основ громадян. сусп-ва. 2012 НСЖУ встановлено Нац. премію за захист свободи слова ім. Л.; відкрито мемор. дошку на будинку, де він працював у м. Ізюм на вул. Соборна, № 6. За ред. М. Сороки видано кн. спогадів із творчим доробком Л. «Адвокат жур­налісти­ки» (К., 2013).

Літ.: Прощання з другом: [Некролог] // ДТ. 2012, 19 трав.; Встановили пам’ятник на могилі І. Ф. Лубченка // Журналіст України. 2013. № 9.

Ю. М. Михайличенко

Статтю оновлено: 2017