Корноухів Іван Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корноухів Іван Федорович

КОРНОУ́ХІВ Іван Федорович (23. 01. 1876, с. Крути, нині Ніжин. р-ну Черніг. обл. – 04. 09. 1958, м. Баффа­­ло, шт. Нью-Йорк, США) – правознавець, громадський діяч. За­­кін. Черніг. духовну семінарію, під час навч. у якій брав участь в укр. підпіл. русі. Остерігаючись переслідувань з боку поліції, учи­­телював у церк.-парафіял. шко­­лах на Поліссі. 1904–09 навч. у Новорос. ун-ті в Одесі. Після про­­ходження обов’язк. юрид. прак­­тики при Київ. окруж. суді Одес. судовою палатою зарах. до при­­сяж. адвокатури. 1912 став чл. і старшиною Укр. клубу в Києві, до якого входили М. Лисенко, М. Коцюбинський, Є. Чикаленко, Леся Українка, М. Старицька-Чер­­няхівська та ін. З поч. 1-ї світ. вій­­ни мобілізов. до рос. армії. Після Лютн. революції 1917 брав участь у формуванні укр. війська, був делегатом 2-го Всеукр. військ. з’їзду в Києві та Військ. з’їзду Пд.-Зх. фронту в м. Бердичів (ни­­ні Житомир. обл.), з влас. ініціативи організував культ.-осв. курси для військовиків у м. Жме­­ринка (нині Вінн. обл.). До 1919 – юрисконсульт, згодом – нач. За­­конодав. управи Військ. мін-ва УНР, зав. канцелярії Вищої військ. ради (судовий майор Армії УНР). Після поразки Визв. змагань 1917–21 виїхав до Рівного, де 1927 отримав дозвіл займатися приват. юрид. практикою. Висту­­пав адвокатом (переважно на селян. процесах), захищав малозабезпеч. українців у польс. судах. Організатор і голова Літ.-мист. т-ва ім. Лесі Українки в Рівному, голова нагляд. ради Рівнен. союзу укр. кооперативів, голова Укр. православ. ради Во­­лині. Наприкінці 2-ї світ. війни переїхав у Варшаву, звідти – до Німеччини. У таборі для переміщ. осіб у м. Інґольштадт був головою таборового суду і таборової ради, а також суддею Найвищого громад. суду при Центр. представництві укр. емі­­грації в Німеччині. На поч. 1950-х рр. емігрував до США. У Буффало заснував і очолив філію укр. т-ва «Волинь», займався церк. справами укр. громади.

Ю. Б. Ковалів

Стаття оновлена: 2014