Луганський інструментальний завод - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Луганський інструментальний завод

ЛУГА́НСЬКИЙ ІНСТРУМЕНТА́ЛЬНИЙ ЗАВО́Д – підприємство інструментальної промисловості. Засн. 1921 як Луган. напилк. з-д ім. Рудя на базі майстерні із пересічення напилків дрото-цвях. з-ду «Урденен і Дюшесан» (створ. 1907). У роки 2-ї світ. вій­ни евакуйов. у м. Міас (Челябін. обл., РФ) на місц. напилк. з-д. На поч. 1945 з-д повернувся у рідне місто. Від серпня того ж року почав випускати новий вид напилків ромбіч. форми, а 1948 – надфілі. У 2-й пол. 1960-х рр. на підпр-ві впроваджено твердосплавні зубила для насікання напилків і надфілів, а також освоєно нову технологію виготовлення інструменту для вальцювання заготовок із застосуванням електроліт. борування, що дозволило збільшити стійкість виготовленого інструменту в 5–7 разів і підвищити продуктивність праці вальцювальників на 10 %. Крім того, гартування напилків почали проводити струмами високої частоти замість полумен. печей; автоматизовано операції штампування плоских надфілів. У 1-й пол. 1970-х рр. на базі з-ду створ. Луган. інструм. ВО, на якому виготовлялися металообробні інструменти: напилки, надфілі, мусати. Крім з-ду в Луганську до складу об’єдн. уві­йшов напилк. цех у м. Кіровськ (нині Голубівка Луган. обл.). Наприкінці 1980-х рр. ВО стало нерентабельним і неплатоспроможним, чітко намітилася тенденція до падіння обсягів вироб-ва. Після приватизації 1996 підпр-во перейм. у Л. і. з., який був на той час єдиним в Україні виробником напилків і єдиним у СНД – з виготовлення надфілів. Осн. види продукції: увесь асортимент напилків, надфілі, мусати, метало­оброб. та сад. інстумент. Кількість працівників (2012) – бл. 150 осіб. З поч. бойових дій на Сх. України влітку 2014 Л. і. з. перейшов під контроль бойовиків т. зв. Луган. нар. респ.

А. В. Бадер, О. А. Забудкова

Статтю оновлено: 2017