Луганський Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Луганський Микола  Іванович

ЛУГА́НСЬКИЙ Микола Іванович (25. 11(08. 12). 1906, с. Новопавлівка, нині Лутугин. р-ну Луган. обл. – 29. 08. 1968, Київ) – лікар-токсиколог. Чоловік М. Говорової. Д-р мед. н. (1956), проф. (1958). Засл. діяч н. УРСР (1967). Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. ін-т (1931). Працював у системі Нар. комісаріату охорони здоров’я УСРР. 1936–41 та 1951–68 очолював Київ. НДІ фармакології та токсикології (брав участь у його орг-ції; до 2-ї світ. вій­ни – у Харкові) і лаб. експерим. терапії в ньому. Під час 2-ї світ. вій­ни очолював групу вчених, які займалися проблемами сан.-хім. захисту від бойових отруй. речовин; водночас від 1951 – зав. каф. токсикології Київ. ін-ту удосконалення лікарів. Заст. Мі­­ністра охорони здоров’я УРСР (1943–51). Гол. токсиколог МОЗ УРСР (1965–66). Заст. голови правління Укр. наук. фармакол. т-ва (від 1961). Вивчав вплив на організм високотоксич. сполук, лікув. властивості та механізми дії тіолових сполук, питання ком­плекс. застосування засобів анти­дот. і патогенет. терапії. Під кер-вом Л. розроблено препа­ра­ти «Унітіол», «Мекаптид», «Алоксим». Співавтор розділу в кн. «Гигиена, токсикология и клиника но­вых инсектофунгицидов» (Мос­ква, 1959).

Пр.: Превращение унитиола в организме // Фармакология и токсикология. 1960. № 4; Вплив унітіолу та його аналогів на SH-групи сироватки крові в умовах миш’якової інтоксикації // УБЖ. 1961. Т. 23, № 3; Некоторые вопросы фармакодинамики унитиола // Фармакология и токсикология. 1966. № 2; Распределение, накопление и вы­деление мышьяка из организма живот­ных, отравленных мышьяковистым водородом. К., 1967 (усі – спів­авт.).

Літ.: Николай Иванович Луганский: Некролог // ВД. 1969. № 3; Николай Иванович Луганский (1906–1968) // Фармакология и токсикология. 1977. Вып. 12; Лобода Ю. И., Шумада И. В. Научное наследие Н. И. Луганского – выдающегося ученого и организатора здравоохранения Украины (К 100-летию со дня рожд.) // Соврем. пробл. токсикологии. 2007. № 1.

Ю. І. Лобода

Статтю оновлено: 2017