Луганський національний університет ім. Т. Шевченка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Луганський національний університет ім. Т. Шевченка

ЛУГА́НСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т ім. Т. Шевченка – вищий навчальний заклад. Засн. у Луганську 1923 як Донец. ІНО на базі губерн. вищих пед. курсів (відкриті 1921). У 1934 перейм. у Луган. (1935–58 та 1970–90 – Ворошиловгр.) держ. пед. ін-т, 1939 присвоєно ім’я Т. Шевченка. Від 1998 – ун-т, 2003 надано статус національного. 2014–15 евакуйовано у м. Старобільськ Луган. обл., оскільки Луганськ захопили бойовики т. зв. Луган. нар. республіки. Від 1998 діяв Старобіл., від 1999 – Ровеньків., від 2005 – Стаханов. (нині Кадіївка; обидва міста також контролюють луган. сепаратисти) ф-ти, від 2002 – Алуштин. навч.-кон­сультац. центр (АР Крим, яку 2014 анексувала РФ). На поч. 2010-х рр. навч.-вихов. процес забезпечували 65 каф., на яких працювали 1140 викл., з них – 103 д-ри, 488 канд. н., 8 акад., 17 чл.-кор. нац. та галуз. академій. На той час Ун-т мав 9 навч. корпусів, 6 гуртожитків, віварій, навч.-польовий і навч.-оздоров. табори, санаторій-профілакторій, готел. комплекс, гончарну і скульптурну майстерні, телесту­дію. У Луганську у ВНЗі створ. низ­ку музеїв: геол., зоол., ар­хеол., анатом., історії Ун-ту, археол.-етногр. музей. комплекс, а також парк «Казковий світ» (колекція парк. скульптур), зимовий ботан. сад і астрон. обсерваторію. Нині гол. корпус розташ. у будівлі колиш. Катеринин. г-зії (поч. 20 ст.; 1940–54 – учител. ін-т, потім – Старобіл. ф-т). У структурі Ун-ту – 8 ін-тів (історії, міжнар. відносин і соц.-політ. наук; економіки та бізнесу; фізики, математики та інформ. технологій; торгівлі, обслуговуючих технологій та туризму; фіз. виховання і спорту; культури і мист-в; педагогіки і психології; публіч. упр., адміністрування та післядиплом. осві­ти), 3 ф-ти (природн. наук; іноз. мов; укр. філології та соц. комунікацій), 6 коледжів (Кадіїв. пед. і Брянків. у м. Лисичанськ, Лисичан. пед., Політех. у м. Рубіжне, обидва – Луган. обл., Старобіл. гуманітарно-пед. і Луган. ун-ту у Старобільську); Регіон. центр профес. освіти, Центр з міжнар. і навч.-вихов. роботи, відділ міжнар. зв’язків, підготовче відділ., студент. соц. служ­ба; 4 філії НАНУ (Ін-ту літ-ри; Ін-ту приклад. математики та механіки; Донец. фіз.-тех. ін-ту; Ін-ту економіки пром-сті) та Луган. відділ. Сх.-укр. філії Ін-ту археології НАНУ, 2 н.-д. центри спільно з НАПНУ (упр. якістю освіти; з проблем соц. педагогіки та соц. роботи), Центр тех. і екон. інформації, Наук.-навч. центр «Формування майбут. фа­хівця в умовах інновац. освіт. простору», 4 наук.-дослідниц. лаб. (дослідж. інформ. систем і електрон. навч. програм; діагностики та корекції психофіз. станів дітей і дорослих; з проблем розвитку та використання інформ.-комунікац. технологій навч. у ВНЗах; підготовки проблемно компетент. фахівців з до­шкіл. і початк. освіти). Наук. до­слідж. з проблем розвитку наук.-тех., соц.-екон., сусп.-політ., люд. потенціалу для забезпечен­ня конкурентоспроможності Укра­їни і сталого розвитку сусп-ва, інформ. та комунікац. технологій (інтелектуал. інформ. й інформ.-аналіт. технології, інтегровані системи баз даних та знань, нац. інформ. ресурси), рац. природокористування (пер­спективні технології АПК та перероб. пром-сті), профілактики та лікування найпоширеніших захворювань (гармонізація сис­теми людина–світ та створення новіт. технологій покращення якості життя), розвитку особистості, сусп-ва, демографії та соц.-екон. політики. Від 1965 функціонує аспірантура та докторантура з формою підготовки наук.-пед. кадрів вищої кваліфікації. Часописи Ун-ту: «Освіта Донбасу» (засн. 1922), «Бахмутський шлях» (1994), «Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка» (див. «Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка»), «Лінгвістика» (обидва – 1997), «Наукові записки Луганського національного університету» (2000), «Algebra and Dis­crete Mathematics» (2002), «Соціальна педагогіка: теорія та практика» (2003), «Економічний вісник Донбасу» (2004). Серед відомих учених – В. Бейліс, М. Гон­чаренко, С. Грушевський, С. Діонесов, Д. Жданов, І. Ліщина-Мартиненко, С. Локтюшев, Н. Мірза-Авакянц, І. Підгаєцька, З. Сікорська, В. Ужченко, В. Усенко, О. Фісуненко, Г. Чумаков, Ю. Шаранін, Г. Шев­ченко, М. Бур’ян, О. Галич, А. Зе­ленько, Л. Синельникова, С. Хар­ченко, Є. Хриков, А. Шевченко. Перший дир. – П. Єфремов (1923–26), у 1997–2014 ректором був В. Курило (нині голова нагляд. ради), від 2014 – С. Савченко.

О. М. Хорунжа

Статтю оновлено: 2017