Лугосад — Енциклопедія Сучасної України

Лугосад

«ЛУГОСА́Д» (ЛуГоСад, Лу-Го-Сад) – літературна група. Засн. 1984 у Львові письменниками І. Лучуком, Н. Гончарем і Р. Садловським. Назва складається з початк. літер прізвищ учасників. Для твор­чості групи характерні паліндромія (І. Лучук, Н. Гончар) та поезомалярство (Р. Садловський), методол. основою її творчості є концепція поет. ар’єргарду. «Л.» вирізнявся своєю естетикою, літ.-мист. ідеологією, канонічністю поет. текстів. Гол. публікація – вид. «ЛУГОСАД: поетичний ар’єргард» (Л., 1996; перевид. 2007 під назвою «ЛУГОСАД: об’єктивність канону»), що скла­дається з 3-х ч.: «Ритм полюсів» І. Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння» Н. Гончара, «Зимівля» Р. Садловського. Опубліковано також низку поет. книжок і добірок учасників «Л.» у періодиці й різних вид., серед них – «Поезії гурту “ЛУГОСАД”» («Сучасність», 1993, № 12), твори у хрестоматіях «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (Ів.-Ф., 1998) та «Українське слово» (К., 2001, кн. 4); «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002; усі – Львів), «Трохи білого світу» (К., 2005), «Нове та давнє» (Л., 2009) І. Лучука; «Казка-показка про Байду-Немову» (Л., 1993), «ПРОменеВІСТЬ» (К., 2004) Н. Гон­чара; «Сонні сонця» (1996), «Два вікна» (1999; обидві – Львів) Р. Са­дловського. Після смерті Н. Гон­чара 2009 «Л.» припинив існування.

Літ.: Лучук Т. Літературний ар’єргард: Поет. концепція ЛУГОСАДу // Сучасність. 1993. № 12; Неборак В. Займенники, або виданий ЛУГОСАД // Там само. 1997. № 12; ЛУГОСАД: Мат. до біобібліографії. Т., 2011.

Н. Л. Федорак

Статтю оновлено: 2017

Покликання на статтю
Н. Л. Федорак . Лугосад // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59036 (дата звернення: 21.04.2021)