Лужани

Визначення і загальна характеристика

ЛУЖА́НИ — селище міського типу Кіцманського ра­йону Чернівецької області. Знаходиться на лів­обереж­жі Пруту й обох берегах його притоки Совиці (бас. Дунаю), за 17 км від обл. центру та за 12 км від райцентру. Площа 8,15 км². За пере­писом насел. 2001, проживало 4695 осіб (складає 98,6 % до 1989; українців — 92 %, росіян — 6,4 %, румунів — 0,8%), станом на січень 2015 — 4815 осіб. Через с-ще проходить автомагістраль Чернівці–Івано-Франківськ. Тут зна­йдено знаря­д­дя праці камʼяного віку. Л. вперше згадуються 1453 у госп. грамоті, у якій засвідчено при­дба­н­ня села за 400 турец. золотих боярином Федором Вітольдом у поміщика Костя Вранича (син Драгомира Вранича, боярина воєводи Олександра Доброго). За нар. пере­казами, у давнину в цій місцевості була долина, в якій зро­стали великі луки. У писем. джерелах 17 ст. зу­стрічаються назви: Лежені, Лужени; у 18 ст. — Лужен. У 15–18 ст. часто за­знавало нападів татар. і польс. загонів. Спочатку Л. входили до складу Молд. князівства, яке пере­бувало у васал. залежності від Осман. імперії, від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1776 село пере­йшло у власність великого стольника Йор­дана Луку. 1810 його купив на аукціоні за 3600 гульденів поміщик Антонович. Від 1918 — у складі Румунії, від 1940 — УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 — під румун.-фашист. окупацією. Від 1968 — смт. Нині жит. пере­важно за­ймаються с.-г. виробництвом, однак с-ще має й ви­значне пром. минуле. 1866 через Л. прокладено залізницю, яка зʼ­єд­нала Чернівці зі Львовом. 1914 кількох ремонтників залізниці разом з сімʼями вивезли до Чехії. 1940 з Л. до Чернівців прокладено паралел. залізничну колію; на станції тоді було вже 9 ліній. Під час 2-ї світової війни її неодноразово об­стрілювали нім. літаки, праве крило було зруйноване авіабомбою. 1944–54 залізнична станція входила до Кишинів. залізниці, від­тоді під­порядковується Львів. залізниці. 1898–1900 чеським інж. Пациком тут був споруджений цукр. завод. Згодом на нього кіньми та волами почали возити цукр. буряки мешканці Л. і сусід. сіл Дубівці, Мамаївці, Лашківка, Берегомет, Валява, Суховерків (усі — нині Кіцман. р-ну). 1906 від залізнич. станції прокладено колію, тоді ж для потреб цукроварні при­дбано паровоз. Весь вироб. процес був механізований, за допомогою центр. динамо-машини вироблявся електр. струм (подавався на центрифуги, фільтри, клери, ним освітлювали як завод. приміще­н­ня, так і вул. Фабрична, яка прилягала до завод. тер.). Двічі руйнувався: 1918 — австр., 1941 — рад. військовиками. 1944 обладна­н­ня пере­везено на цукр. заводи у Чернівцях і с. Хрещатик (нині За­ставнів. р-ну Чернів. обл.). На поч. 1950-х рр. рад. керівництво запланувало від­новле­н­ня Лужан. цукр. заводу та завезло нове обладна­н­ня з Німеч­чини, однак його 1953 пере­везли у Кельменец. р-н Чернів. обл. У 2-й пол. 1950-х рр. на тер. цукроварні ввели в екс­плуатацію лісотар. завод (згодом обʼ­єд­наний з Неполоковец. деревооб­роб. комбінатом у Кіцман. р-ні), у 1960-х рр. — додатково завод залізобетон. виробів і кон­струкцій (деяка частина виробів навіть від­правлялася за межі області; 1973 обʼ­єд­наний з Чернів. заводом залізобетон. виробів і кон­струкцій) і спеціаліз. пере­сувну механіз. колону (збудувала сотні обʼєктів соцкультпобуту та с. господарства у Чернів. обл.; 1986 обʼ­єд­нана зі спеціаліз. пере­сув. механіз. колоною у м. Новоселиця Чернів. обл.; усі — нині не працюють). Від 1910 веде свою історію Лужанський екс­периментальний завод. Неподалік на поч. 20 ст. також роз­міщувалося приміще­н­ня для за­їзду возів з ночівлею, збиралися великі ярмарки, на яких продавали худобу та свині торговці з Молдови, Станіслава (нині Івано-Франківськ), насел. пунктів сучас. Чернів. обл. Роз­робляються поклади піску та глини. У Л. — заг.-осв. школа; клуб, б-ка, муз. школа; лікарня. За межами с-ща стали ві­домими нар. аматор. хор козаків і фольклор. гурт «Червона калина». Є памʼятка садово-парк. мистецтва місц. значе­н­ня Лужан. парк, закладений у 19 ст. Збереглися Вознесен. церква та дзвіниця (найдавніша памʼятка церк. архітектури Буковини; тривалий час датою заснува­н­ня вважали 1453–55, однак дослідники ін­ституту «Укрзахід­проектре­ставрація» виявили фрагменти фрески 13 ст.), Спас. церква (17 ст.), маєток (поч. 19 ст.; нині муз. школа), адм. будинок цукр. заводу (1895), залізнич. вокзал (1902), костел св. Яна з Дуклі (1914). У 1996–2014 зведено нову церкву Вознесі­н­ня Господнього. Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. 2012 від­крито погру­д­дя Т. Шевченка. Також встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак військовикам УПА. Серед видат. уродженців — фізик Г. Грушка, промисловець, фахівець у галузі приладобудува­н­ня І. Кізема, право­знавець В. Орелецький, письмен­ник, історик, православ. церк. діяч О. Манастирський, живописець, графік К. Косинський, заслужений тренер України (легка атлетика, спорт. орієнтува­н­ня) Д. Тищук. З с-щем повʼязані життя та діяльність фахівця у галузі харч. технологій, академік НААНУ Г. Дроника, письмен­ника, педагога І. Бажанського, архі­єпис­копа православ. Церкви Никанора (М. Юхимʼюк). У грудні 1903 про­їздом до Чернівців побував композитор М. Лисенко; місц. жит. побажали йому ще багато років чарувати піснями укр. народ.

Літ.: Місевич В. Гео­графія Кіцманщини. 1995; Його ж. Гео­графія рідного краю. 1998; Поляк М. Кіцманщина. Її минуле і сучасне. 2013 (усі — Чернівці).

Н. М. Катрюк, М. І. Лаєвська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю