Лужанін Афанасій Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лужанін Афанасій Васильович

ЛУЖА́НІН Афанасій Васильович (Лужанин Афанасий Васильевич; справж. – Корепанов; 12(25). 01. 1912, с. Лужани, нині Удмуртія, РФ – 22. 01. 1966, м. Іжевськ, Удмуртія) – удмуртський поет, перекладач і публіцист. Чл. СП СРСР (1939; у 1944–50 – голова правління СП Удмурт. АРСР). Закін. Удмурт. ун-т (Іжевськ, 1938). Працював у ред. низки місц. газет (1933–40), ред. сусп.-політ. передач Удмурт. радіо. Автор кількох поет. збірок, байок, епіграм. До 125-річчя від дня народж. Т. Шевченка переклав удмурт. мовою поезії «Заповіт» («Егит большевик», 1939, 9 марта), «На вічну пам’ять Котляревському», «Причинна» (обидві – «Молот», 1939, № 2/3). Згодом вступ до балади «Причинна» – «Реве та стогне Дніпр широкий» у перекл. Л. увійшов до вид. поезії Т. Шевченка удмурт. мовою «Быръем произведениос» («Вибрані твори», 1948) та «Кылбуръёс но поэ­маос» («Вірші і поеми», 1951; обидва – Іжевськ). Переклав вірш «Не гріє сонце на чужині» («Молот», 1964, № 3). Творчості укр. поета присвятив поезію «Слава Кобзаря» («Удмуртская правда», 1964, 8 марта).

Б. В. Хоменко

Статтю оновлено: 2017