Коробові хутори - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коробові хутори

КО́РОБОВІ ХУТОРИ́ – один із найдавніших курортів Харківщини. Знаходиться на пра­­вому березі р. Сіверський Донець, побл. с. Коропове (раніше мало назву Коробові Хутори) Зміїв. р-ну, за 50 км від Харкова та за 15 км від м. Зміїв. Вище за течією – с. Гайдари, нижче – с. Суха Гомільша, на протилеж. березі – великий масив садових ділянок. Русло Сівер. Дінця тут сильно звивисте, утворює ба­­гато лиманів і заболочених озер. Живописні береги вкриті багатою рослинністю, навколо – хвойні та листяні ліси. У Коробовому лісництві ростуть дуби віком бл. 140 р. На кілометр. від­­даль уздовж Сівер. Дінця простягається Козача гора. Уже понад століття науковцям відомий археол. комплекс К. Х. Виявлено залишки поселень ка­­м’я­­ного віку та бронз. епохи, городища та могильники скіф., алан., кельт. і слов’ян. культур. Ці археол. об’єкти вивчають археологи Харків. ун-ту та ін-тів НАНУ. У Короповому, Гайдарах, Сухій Гомільші та їхніх околицях проводять також дослідж. харків. біологи та геологи. Наприкінці 1930-х рр. геологи Харків. ун-ту у відслоненнях пісків еоцен. віку знайшли повний скелет кита, що загинув тут на мілководді 30 млн р. тому. Від 2004 місцевість К. Х. є частиною нац. природ. парку Гомільшанські ліси. Уперше опис цього куточка Змі­­ївщини, який у народі називають Харків. Швейцарією, зроб­­лено 1913. Село К. Х. (Коропове) засн. 1680. Його жит. зазнавали частих нападів татар. Де­­що раніше, 1639 козац. військо К. Сулими у цих місцях розгромило військо хана Аксака. 1668 сюди, на Козачу гору, зі Змієва перенесено Микол. козачий мо­­настир (збереглися руїни), який 1788 зруйновано за наказом Катерини ІІ. Як і Самар. пустинь, він був тісно пов’язаний із Запороз. Січчю. Після її розгрому 1775 козаки в монастирі зберігали свої скарби. Під час воєн. дій 1918–20 влада у К. Х. не­одноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. 24 березня 1942 за сприяння партизанам гітлерівці стратили у Змієві 9 осіб – жит. К. Х. і Гайдарів. Нині Коропове підпорядк. Задонец. сільс. раді. За переписом 2001, насел. складало 159 осіб. Від поч. 20 ст. К. Х. – улюблене місце відпочинку та творчості харків. інтелігенції. Тут працювали та відпочивали пись­­менник М. Хвильовий, художни­­ки С. Васильківський, П. Лев­­ченко, біологи І. Буланкін, О. На­­горний, Т. Страхов, фізики А. Валь­­тер, К. Синельников, В. Хоткевич, Л. Шубников, астроном М. Барабашов. У 1990-х рр. у Короповому облаштовано елітну зо­­ну відпочинку з розкіш. особняками, бунгало, стилізов. ресторанами (збудовані як на берегах, так і безпосередньо на водній гладінні).

А. А. Вальтер

Стаття оновлена: 2014