Лужницький Андрій

ЛУЖНИ́ЦЬКИЙ Андрій (16. 03. 1970, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — мовознавець, дипломат, громадський діяч. Син Олександра, внук Григорія Лужницьких. Навч. у Пенсильван. університеті (1988–90 — курс української мови та літ-ри) й Університеті Ла Саль у Філадельфії (1992 — бакалавр сучас. мов, 2006 — магістр центр. і сх.-європ. наук). 2003 здобув докторат із українознавства в УВУ (Мюнхен). 1990 переїхав у Швейцарію, де відтоді працював у Школі мистецтв та індустр. професій у м. Фрібур; від 1994 — у Фрібур. університеті: виконав. дир. програми Амер. коледжу, від 2001 — старший науковий співробітник і координатор у галузі взаємовідносин з Україною у Міжфакультет. інституті Центр. та Сх. Європи, від 2004 — директор програми аналізу міжнар. організацій. Член НТШ у США (1997), засн. і голова (від 2011) Крайового НТШ Європи у Швейцарії. Від 1998 — голова Товариства українців у Швейцарії, від 2004 — засн. і гол. ред. його друк. органу — ж. «Trembita Helvetii»; від 2001 — представник Європи в Укр.-амер. допомоговому комітеті (США); від 2014 — почес. консул України у Швейцарії (юрисдикція охоплює консулярні округи та кантони Фрібур, Во, Валє, Нешатель, Юра), чл. правління фонду «Відродження». Ред. і співавтор кн. «Ukraine at Crossroads» («Україна на роздоріжжі», Берн; Берлін; Брюссель; Франкфурт-на-Майні; Нью-Йорк; Оксфорд; Відень, 2005).

Завантажити статтю