ЛУ́КАВЕЦЬ — село Бродівського ра­йону Львівської області. Під­порядк. Батьків. сільс. раді. Знаходиться на пд. від­рогах горбогір. пасма Вороняки Подільської височини, за 100 км від обл. центру, за 40 км від райцентру та за 28 км від залізнич. ст. Золочів. Повз село протікає невелика р. Вʼятина (притока Серету, бас. Дністра), з пн. боку воно оточене великим ліс. масивом, який про­стягається на десятки кілометрів. Площа 0,871 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 289 осіб; станом на 2016 — бл. 240 осіб; українці. Збереглися рештки поселе­н­ня 9–10 ст. Село закладене в серед. 15 ст. як осередок костел. маєтку. Вперше згадується у писем. джерелах 1465. Під час татар. набігів у 17 ст. за­знало знач. руйнувань, багато мешканців узято у полон. Після пере­мож. походу геть­мана Яна Собеського 1672 татар. набіги припинилися. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. ві­ді­йшов до Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперії). 1918 — у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. До 2-ї світової війни село за­ймало вдвічі більшу територію. Було роз­винене пасічництво. За наказом більшов. влади декілька сімей роз­куркулено та вивезено у Сибір. У одній з панських хат влаштували початк. школу, інші ро­зібрали на побудову ферми та конюшні. 1942 нацисти вбили багато місц. євреїв. 1943–44 тут від­бувалися великі бої між нім. і рад. арміями. У лісі донині залишилися старі окопи. Діяли партизан. загони. До серед. 1950-х рр. мешканці брали участь у зброй. боротьбі у загонах ОУН–УПА. У 1970-х рр. тут осушено великі тер. лук (звідси й походить назва села), які прилягали до Вʼятини. Збереглися памʼятки архітектури: церква св. Дмитра (1701) і костел Панського Одкрове­н­ня (1756). Функціонує парафіял. костел Богородиці Королеви Польщі і Святилища Богоматері Лукавецької (1990).