Лукавецький Мирон Ярославович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лукавецький Мирон Ярославович

ЛУКАВЕ́ЦЬКИЙ Мирон Ярославович (20. 05. 1938, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. – 21. 02. 2012, Львів) – режисер, педагог. Син Я. Лукавецького. Доц. (2005). Засл. діяч мист-в України (2004), РФ (1978). Закін. Харків. театр. ін-т (1962; викл. Д. Власюк, О. Глаголін, І. Мар’яненко, Б. Норд), де й працював 1961–64 асист. О. Сердюка (згодом ін-т мист-в); 1962–64 – реж. Харків. театру муз. комедії. Відкрито виступив проти русифікації цього театру, через що змушений був виїхати до Білорусі. 1964–69 – гол. реж. та худож. кер. Білорус. цирку (Мінськ); 1968–73 – гол. реж. Ставроп. крайового (м. П’яти­горськ), 1973–83 – Іркут., 1983–86 – Ростов. театрів муз. комедії; водночас 1984–86 – викл. Ростов. муз.-пед. ін-ту (усі – РФ). У Львові: 1986–99 – гол. реж., 1999–2005 – реж.-постановник Першого укр. театру для дітей та юнацтва; за сумісн. 1987–2012 – викл. каф. опер. підготовки і актор. майстерності Муз. академії; 2004–08 – худож. кер. курсу на каф. театрознавства Ун-ту. 1999–2012 – засн. і худож. кер. дит.-юнац. фестивалю мист-в «Сурми звитяги». Твор. манері Л. властиве тяжіння до муз.-пластич., яскраво театр. засобів вираження. У виставах укр. класич. репертуару нац. колорит не лише посилював спри­йняття літ. творів, але й розкривав їх по-новому, показував глибокі та драм. справжні нар. характери; створив низку цікавих постановок для дітей. Вистави: «Ромео, мій сусід» Р. Га­­джієва (1962), «Холопка» М. Стрельни­кова, «Федра» Ж. Расіна (обидві – 1964), «Веселі ліхтарі» Б. Стельмаха, Д. Герасимчука (1969), «Фіалка Мон­­мартра» І. Кальмана (1970), «Дівочий переполох» Ю. Мілютіна, «Студент-жебрак» К. Міллекера (обидві – 1972), «Акулина» за О. Пушкіним (1974), «Ле­­тюча миша» (1980), «Циганський барон» (1994) Й. Штраусса, «Тютюновий капітан» В. Щербачова (1983), «Розмови в учительській» Р. Каца (1986), «Граф Монте-Крісто» за А. Дюма (1988), «Мина Мазайло» М. Куліша (1989), «Том Сойєр» за М. Твеном (1990), «З коханням не жартують» П. Кальдерона (1991), «Чі­­полліно та його друзі» за Дж. Родарі (1996), «Тінь» Є. Шварца (1998), «Снігова королева» за Г.-К. Андерсеном (1999), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (2000), «Швейк у Львові» Я. Мельничука (2003), «Загадки лісу» Л. Річардсона (2004), «За­хар Беркут» за І. Франком (2005), «Лю­­бовний напій» Ґ. Доніцетті (2010), «Алеко» С. Рахманінова (2011).

Літ.: Баша О. Режисер Мирон Лу­­ка­­вецький. Сторінки біографії // Прос­це­­ніум. 2013. № 1–3(35–37).

Н. П. Боренько-Баштова, Ю. О. Мисак

Статтю оновлено: 2017