Лукаш Микола Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лукаш Микола Олексійович

ЛУКА́Ш Микола Олексійович (19. 12. 1919, м. Кролевець, нині Сум. обл. – 29. 08. 1988, Київ) – перекладач, літературознавець, мовознавець. Чл. СПУ (1956–73, від 1987). Літ. премії ім. М. Риль­ського (1988) та ім. М. Зерова (1993). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Навч. у Київ. ун-ті (1937–41), закін. Харків. пед. ін-т іноз. мов (1947). Викладав англ., нім., франц. мови у ВНЗах Харкова (1947–53), очолював відділ поезії ж. «Всесвіт» (1958–60). Перекладав з бл. 20-ти мов твори класиків світ. літ-ри різних жанрів, стилів, літ. напрямів. Серед перекладів – «Фауст» Й.-В. Ґете (1955; 1969; 1981; 2001), «Пані Боварі» Ґ. Флобера (1955; 1961; 1987; 2002), «Овеча криниця. Со­бака на сіні» Лопе де Веґи (1962), «Декамерон» Дж. Боккаччо (1964; 1969; 1985; 2000; 2003), поезії Р. Бернса (1959, 1965; у спів­авт. з В. Мисиком), «Трагедія людини» І. Мадача (1967), лірика П. Верлена (1968; у спів­авт. з М. Рильсь­ким та Г. Кочуром), поезії Г. Апол­лінера (1984), «Премудрий ідаль­го Дон Кіхот з Ламанчі» М. де Сер­вантеса (1995; у завершенні А. Пе­репаді). Перекладав лібрето до опер, зокрема «Приборкання но­ровливої» В. Шебаліна (лібрето А. Гозенпуда за мотивами однойм. драми В. Шекспіра), «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті (лібрето С. Каммарано за мотивами роману В. Скотта «Ламмермурська наречена»), «Дон Жуан, або Покараний розпусник» В.-А. Моцарта (лібрето Л. да Пон­те за сюжетом старовин. іспан. легенди). Л. зробив знач. внесок в укр. лексикографію, уклавши унікал. картотеку лексико-фразе­ол. матеріалів для майбут. словника укр. мови, повнішого, за його задумом, від словника Б. Грінченка. Збирав матеріали і до фразеол., синонім. словників, словника укр. прізвищ та словника евфемізмів (після смерті Л. були повністю знищені). Величезну ерудованість й обізнаність Л. у царині рідного слова засвідчили його рец. на 1-й т. укр.-рос. словника (1954; гол. ред. І. Кириченко), рец. (не­опубл.) на польс.-укр. словник (1958–60; за ред. Л. Гумецької), конкретна допомога у підготовці до друку матеріалів до синоніміч. словника укр. мови А. Баг­мета (1958), вичитування матеріалів до 1-го т. «Словника мови Шевченка» (1964; відп. ред. В. Ващенко). Актуал. залишаються перекладозн. та мовозн. студії Л., численні рец., які свідчать про енциклопед. знання пе­рекладача у галузі мови, літ-ри, історії, культури. Заслуговують поваги його принцип. громадян. позиція і відверте протистояння тоталітар. системі, що спричини­ли виключення із СПУ (1973) та повне відлучення від літ. процесу на понад 10 р. Конкрет. приводом до цього став лист на захист І. Дзюби, цькованого за працю «Інтернаціоналізм чи русифі­кація?», у якому Л. сам запро­по­нував відбути ув’язнення замість свого однодумця. Тривале перебування в опалі підірвало його здоров’я, але не змусило покаятися. 1989 ред. «Всесвіту» засн. премію ім. Л. за найкращий худож. переклад або високопрофес. статтю про мист-во перекладу, опубл. у журналі. Л. Чере­ватенко упорядкував вид. «Наш Лукаш» у 2-х кн. (К., 2009–11).

Тв.: Шпигачки. К., 2003; Ще одна ніби пісня: [Поезії] // Київ. 2003. № 4; укр. перекл. – Шіллер Ф. Лірика. К., 1967; Ґарсіа Лорка Ф. Лірика. К., 1969; Від Боккаччо до Аполлінера: Переклади. К., 1990; Боккаччо Дж. Декамерон. К., 2006.

Літ.: Погребенник Ф. Перекладач – суперник поета // ЛГ. 1962, 26 січ.; Копе­лев Л. «Фауст» по-украински // Мастер­ство перевода. Москва, 1965; Сергє­єва І. З двадцяти мов: Про служителя десятої музи майстра перекладу Мико­лу Лукаша // Сучасність. 1969. № 2; Но­­викова М. Урок двох майстрів // Все­світ. 1971. № 7; Доценко Р. Під знаком Миколи Лукаша // Україна. 1988. № 50; Сверстюк Є. Слово про Миколу Лукаша // Укр. голос. 1988, 10 жовт.; Кочур Г. Фено­мен Лукаша (19. XII. 1919 – 29. VIII. 1988) // Сучасність. 1989. № 2; Новикова М. Ми­­кола Лукаш: миф и антимиф // Дружба народов. 1989. № 11; Журахович С. В лещатах темного часу: Спогад про Ми­колу Лукаша // Україна. 1990. № 32; Ко­валь В. «Ласкаво прошу дозволити мені відбути замість нього ув’язнення...»: [Спогади про виключення М. Лукаша із СПУ] // Дніпро. 1991. № 11–12; Стрі­ха М. Микола Лукаш – критик і перекладознавець // Теорія і практика перекладу. 1992. Вип. 18; Цимбалюк Т. Мова перекладу Миколи Лукаша: Фра­зеологія роману Мігеля де Сервантеса Сааведри «Дон Кіхот». К., 1996; Савчин В. Творчість М. Лукаша в історії українського художнього перекладу // Диво­слово. 1999. № 12; Череватенко Л. З Лукашевої скарбниці // Дніпро. 2001. № 11–12; Фразеологія перекладів Ми­­коли Лукаша: Слов.-довід. К., 2002; Зо­­рівчак Р., Савчин В. На сторожі Отчого слова // Микола Лукаш: Біобібліогр. покажч. Л., 2003; Моренець В. Лукаш здалека і зблизька // Сучасність. 2005. № 2; Микола Лукаш: Моцарт українського перекладу. В., 2009; Савчин В. Микола Лукаш – подвижник українсь­кого художнього перекладу. Л., 2014.

Р. П. Зорівчак, В. Р. Савчин

Статтю оновлено: 2017