Лукашкін Микола Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Лукашкін Микола Іванович


Лукашкін Микола Іванович

ЛУКА́ШКІН Микола Іванович (25. 07(06. 08). 1898 – 21. 12. 1957, Москва) – фахівець у галузі будівництва. Дійс. чл. Академії буд-ва і арх-ри СРСР (1956). Сталін. премія (1946, 1949). Закін. Харків. політех. ін-т (1930). У 1917–39 працював на буд-ві в Донбасі, зокрема брав участь у спорудженні Сталін. металург. з-ду (нині Донецьк) та Запоріз. металург. комбінату (згодом «Запоріжсталь»). Відтоді був гол. інж. в управліннях Нар. комісаріату буд-ва; 1950–53 – заст. міністра буд-ва підпр-в важкої індустрії СРСР; 1954–57 – заст. міністра буд-ва підпр-в металург. і хім. пром-сті СРСР, 1957 – чл. Держ. ради РМ СРСР зі справ буд-ва. Брав участь у розробленні нових методів швидкіс. буд-ва та монтажу домен. печей, розробленні та впровадженні нових конструкцій із азбоцементу.

Пр.: Опыт строительства доменной печи Чусовского завода. 1947 (спів­авт.); Опыт восстановления первой очереди завода «Запорожсталь». 1948; Строительство доменных цехов. 1950; 1959; Достижения отечественной техники в области строительства предприятий тежелой индустрии. 1952; Сборный железобетон в промышленности и жилищ­но-гражданском строительстве. 1955 (усі – Москва).

Статтю оновлено: 2017