Лукіянович-Туркевич Стефанія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лукіянович-Туркевич Стефанія Іванівна

ЛУКІЯНО́ВИЧ-ТУРКЕ́ВИЧ Стефанія Іванівна (15. 04. 1898, Львів – 08. 04. 1977, м. Кембридж, Велика Британія) – композитор, музикознавець, педагог. Дочка Івана, сестра Лева Туркевичів та І. Мартинець-Тур­кевич, дружина Р. Лісовського, згодом – Н. Лукіяновича, мати З. Лісовської-Нижанківської, бабуся Л.-А. Нижанків­ської-Кукс. Чл. СКУ (1939–41). Закін. жін. г-зію у Львові, де співала в учнів. хорі, брала участь у Шевченків. концертах, співала у дівочому квартеті твір «Царівна Млака» С. Людкевича. Навч. у Вищому муз. ін-ті у Львові (кл. композиції В. Барвінського, фор­тепіано – В. Курца, Є. Лялевича). Удосконалювала майстерність в А. Шенберґа (Берлін). Закін. Празьку консерваторію (1930; кл. композиції В. Новака). Вивчала музикознавство у Львів. (кл. А. Хибінського), Віден. (кл. Ф. Шренера) та Празькому ун-тах, 1934 отримала ступ. д-ра філософії і стала першою жінкою в Галичині з таким наук. званням. 1935–39 вела класи фортепіано і гармонії у Вищому муз. ін-ті, водночас 1921–22 – в Учител. семінарії, муз. школі А. Нементовської, працювала концертмейстером у класі А. Ді­дура, 1939–41 – доц. музикозн. дисциплін Консерваторії, 1942–44 – концертмейстер Укр. опер. театру (усі – Львів). Брала участь у концертах у Львові, переважно як піаністка-виконавець влас. творів, у радіопрограмах. Виступала з наук. доповідями на ювілей. вечорах та конференціях. У 1920–30-х рр. написала низку муз. творів. Під час 2-ї світ. війни переїхала до Зх. Європи. Від 1945 мешкала у Великій Британії. На думку А. Рудницького, муз. мова Л.-Т. модерна та безкомпромісна з поміт. нахилом до контрапункт. структури, проте чисто поліфон. форми в ній не зустрічаються. У вокал. творах відчувається більша свобода твор. думки і більш майстерне володіння засобами, ніж в інструментальних.

Тв.: дит. опери – «Цар Ох» («Серце Оксани»), «Кузь», «Яринний городник»; балети – «Мавка» (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки), «Весна», «Коралі», «Пугало», «Перли»; для симф. оркестру – 3 симф., Симфонієта, поема «La vita»; камерно-інструм. – 2 струнні квартети, Струнне тріо, Фортепіан. квінтет; для фортепіано – «Гірська сюїта», Скерцо, Варіації; для скрипки і фортепіано – Соната; хори – «Учітеся, брати мої» (сл. Т. Шевченка); солоспіви на сл. Б. Лепкого, Лесі Українки, Ю. Липи та ін.; обробки колядок і щедрівок.

Літ.: Рудницький А. Українська музика. Мюнхен, 1963; Левицька Л., Бодревич І. Лев Туркевич. Торонто, 1965; Павлишин С. Повернення з забуття // Музика. 2004. № 3; Її ж. Перша українська композиторка Стефанія Туркевич-Лісовська-Лукіянович. Л., 2005.

П. К. Медведик

Стаття оновлена: 2017