Коровицький Леонід Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коровицький Леонід Костянтинович

КОРОВИ́ЦЬКИЙ Леонід Костянтинович (04(16). 02. 1890, Житомир – 08. 12. 1976, Одеса) – лікар-інфекціоніст. Син К. Коровицького. Д-р мед. н. (1937, без захисту дис.), проф. (1940). Засл. діяч н. УРСР (1965). Закін. мед. ф-т Но­­ворос. ун-ту в Одесі (1913), де відтоді й працював (згодом Одес. мед. ін-т): 1934–41 – зав. каф. інфекц. хвороб № 2, у 1941–49 – зав. каф. пропедевтики внутр. хвороб, водночас 1944–46 – декан лікув. ф-ту, 1949–68 – зав., 1968–74 – проф.-консуль­­тант каф. інфекц. хвороб; 1923–37 очолював також протозойне відділ. Сан.-бактеріол. ін-ту, 1930–34 – клініку Ін-ту харчування в Одесі. Наук. праці К. присвяч. проблемам боротьби з маля­рією, бруцельозом та токсоплазмозом. У 1930-х рр. пер­­шим на Пд. України вивчав особливості регіонал. епідеміології малярії, її клін. проявів, організовував протималярійні заходи. Запропонував класифікацію клін. форм токсоплазмозу.

Пр.: Новые пути в лечении малярии // Одес. мед. журн. 1928. № 6; Малярия. Х.; Москва; К., 1932; 1935; 1936; 1937; 1947; Клиника и лечение бруцеллеза. К., 1950; 1961; О рациональной классификации клинических форм бруцел­­леза // ВД. 1957. № 8 (спів­авт.); Токсоплазмоз. К., 1962; 1966 (спів­авт.); Поражение кожи при токсоплазмозе // Вест. дерматологии и венерологии. 1964. № 12 (спів­авт.).

Літ.: Васильєв К. К. Лікарська динас­­тія Коровицьких // Житомир в історії Волині і України: Тези Всеукр. наук. крає­знав. конф. Ж., 1994; Нікітін Є. В. Л. К. Коровицький // Одес. мед. журн. 2000. № 4(60).

К. К. Васильєв

Стаття оновлена: 2014