Коровін Костянтин Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коровін Костянтин Олексійович

КОРО́ВІН Костянтин Олексійович (Коровин Константин Алексеевич; 23. 11(05. 12). 1861, Мос­ква – 11. 09. 1939, Париж) – російсь­кий живописець і художник театру. Брат Сер­­гія, батько Олексія Коровіних. Закін. Моск. уч-ще живопису, скульптури та арх-ри (1875 вступив на архіт. відділ., 1876 перейшов на відділ. живопису; викл. В. Перов, І. Пряниш­ников, О. Саврасов, Є. Сорокін), навч. в АМ у С.-Пе­тербурзі (1882–83). Отримав звання неклас. ху­дожника. Співзасн. 1898 Літ.-ху­дож. гуртка. Від 1900 – гол. художник Великого театру у Мос­кві. 1901 – голова жанр.-пор­трет. класу Моск. уч-ща живопису, скульп­­тури та арх-ри (1918–22 брав участь у його реорганізації, а також Строганов. уч-ща). 1903–23 – чл.-засн. та учасник виставок Спілки рос. художників. 1905 обра­ний акад. живопису. 1918–19 викладав у Держ. Вільних худож. майстернях. Автор живопис. пей­­зажів, натюрмортів, портретів і театр. декорацій. Учасник мист. виставок від 1889. Персон. – у Москві (1921–22, по­смертна – 1961), Берліні (1923, 1928–30), Нью-Йорку (1924), Па­рижі (1925, 1929), Брюсселі (1928), Бірмін­­ґемі, Амстердамі, Белґраді (усі – 1928–30), Ленінграді (нині С.-Пе­тербург), Києві (обидві – 1961, посмертні). Для приват. опери Мамонтова 1885–1900 офор­­мив постановки: «Сні­гуронька», «Псковитянка» і «Сад­ко» М. Рим­­ського-Корсакова, «Хо­­ванщина» М. Мусоргсько­го, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Аїда» Дж. Верді, «Кармен» Ж. Бізе, «Фауст» Ш. Ґу­­но; у Москві та Петрограді (нині С.-Пе­тербург) – опери «Русалка» О. Даргомижського (1900), «Демон» А. Рубін­штейна (1902), «Алеко» С. Рахма­нінова (1903), «Життя за царя» та «Руслан і Людмила» М. Глінки (обидві – 1904), «Сказання про невидимий град Кітеж» та «Золотий півник» М. Римського-Кор­сакова (обидві – 1906–09), «За­гибель богів» Р. Ваґнера (1911); балети «Горбоконик» Ч. Пуньї (1903), «Саламбо» А. Арендса (1910); вистави – «Вишневий сад» А. Че­­хова (1905), «Живий труп» Л. Тол­­стого (1912), «Макбет» В. Шекс­­піра (1914); відділ Росії на Міжнар. виставці в Парижі (30 пан­но на сюжети із життя Сибіру, Край. Півночі, Серед. Азії; 1899–1900; Орден. Почес. легіону, Ґран-Прі, кілька медалей). Оформ­­ляв вистави театрів і театр. труп, зокрема балет «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (для гастролей трупи Г. Павлової в Лондоні), опери «Севільський цирульник» Дж. Россіні (для гастролей Ф. Шаляпіна у США), «Снігуронь­­ка» і «Князь Ігор» (для «Рос. опе­­ри» М. Кузнецової у Парижі). Пи­­сав мемуарні нариси та оповідання, публікував їх в емігрант. виданнях. Автор кн. «Из моих встреч с А. П. Чеховым» (1924; опубл. 1929), «Моя жизнь» (1935), «Шаляпин. Встречи и совместная жизнь» (1939). Видано зб. «Кон­­стантин Коровин вспоминает…» (Ленинград, 1971; Москва, 1990), «Краски России: Очерки. Воспоминания. Рассказы» (Ленинград, 1986). Окремі роботи збе­рігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург).

Тв.: живопис – «Співачка Т. Любатович» (1886), «Біля балкона. Іспанки Ле­­онора і Ампара» (1888), «Біля вікна» (1893), «Паперові ліх­­тарі» (1895), «Господиня» (1896), «Гирло Північної Двіни» (поч. 20 ст.), «Ф. Ша­­ляпін» (1911), «Троянди та фіалки» (1912); серія «Вог­­ні Парижа» (1920–30-і рр.).

Літ.: Константин Коровин. Жизнь и творчество: Письма. Документы. Воспоминания. Москва, 1963; Коган Д. З. Константин Коровин. Москва, 1964; Ба­­сыров А. Я. Константин Алексеевич Коровин. Ленинград, 1965; 1985; К. Ко­­ровин: [Альбом]. Москва, 1997.

Т. І. Березюк

Стаття оновлена: 2014