КОРО́ВІН Михайло Каленикович (07(19). 11. 1883, с. Сопич Чернігівської губ., нині Глухівського р-ну Сумської обл. — 19. 02. 1956, м. Томськ, РФ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1938, без захисту дисертації). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1941). Ленінська премія (1964, посмертно). Державні нагороди СРСР. Закінчив Томський технологічний ін­ститут (1914), де від­тоді й працював: 1921–48 — професор, завідувач кафедри історичної геології та палеонтології, 1922–25 — декан гірничого, 1933–39 — геолого-роз­відувальних факультетів, 1941–44 — завідувач науково-дослідного сектору. Водночас 1918–30 — у Том­­ському університеті: 1921–30 — професор кафедри гео­логії. 1939–44 — від­повід­альний редактор «Известия Томского технологического ин­ститута». Був спів­робітником Сибірського геологічного комітету, а також низки геологічних трестів і управлінь. 1944–56 — за­ступник директора Гірничо-геологічного ін­ституту Західно-Сибірського філії АН СРСР (Томськ). Один із організаторів Західно-Сибірського філії АН СРСР і геологічної служби в Західному Сибіру. Провадив пошуки в Іркутському, Канському, Чулимо-Єнисейському і Тунгуському вугленосних ра­йонах, ви­­явив і об­ґрунтував їхнє промислове значе­н­ня. Здійснював дослідже­н­ня також у Кузнецькому і Мінусинському вугільних басейнах. Ви­вчав геологічну будову Іркутської і Томської обл., від­крив Усольське соленосне родовище. Роз­­­робив схему тектонічної будови Західного Сибіру в звʼязку з про­блемою нафтоносності цієї території.