Луньяк Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Луньяк Іван Іванович

ЛУНЬЯ́К Іван Іванович (30. 11. 1847, с. До­лянка, нині Чехія – 1935, Прага) – фахівець у галузі класичної філології. Батько А. Луньяка. Проф. (1890). Слухав лекції на філос. ф-ті Карлового ун-ту у Празі (1869–72), навч. у Рос. філол. семінарії при Ляйпциз. ун-ті (1874–76). У 1877–82 – викл. стародав. мов 5-ї С.-Пе­тербур. г-зії; 1878 захистив дис. на ступ. магістра класич. словеснос­ті; 1882–85 – приват-доц. грец. філології С.-Пе­тербур. ун-ту; 1885–90 – приват-доц. класич. філології Казан. ун-ту (Росія), де 1889 за­хистив доктор. дис. «Quaestion­es Sapphicae»; проф. каф. класич. філології Моск. ун-ту (1890–92) та Новорос. ун-ту в Одесі (1892–1909). У 1920–29 – проф. Люблян. ун-ту. Потім ме­шкав у Празі. Неодноразово був у закордон. наук. відрядженнях, зокрема 1908 у Швейцарії та Австрії, де досліджував ретороман. мову, особливо цікавився заходами, що вживалися задля збереження її в умовах германізації. У м. Ґраубюнден (Швейцарія) вивчав зібрання опубл. пам’яток і читав ретороман. мовою тексти з хрестоматії під кер-вом носіїв мови, в м. Іннсбрук (Австрія) опрацьовував фонди б-к, де виявив раритетні монографії з історії і філології. Становище тут ретороман. мови Л. охарактеризував як «передсмертну агонію».

Пр.: Observаtiones rhetoricae in Demo­stenem. Petropoli, 1878; Риторические этюды. С.-Пе­тербург, 1881; Гостынское чудо: К вопросу об источниках эпопеи краледворской рукописи «Jaroslav» // Зап. Император. Новорос. ун-та. 1889. Т. 76; О происхождении имен чех, лех, Русь и славяне. Казань, 1890; О современном состоянии изучения древнеклассических письменных памятников. О., 1893; De paricidii vocis origina. O., 1900; Отчет о научной командировке в Швейцарию и Тироль на каникулярное время 1908 // Зап. Император. Новорос. ун-та. 1909. Т. 1.

Літ.: Професори О(Н)У.

Д. П. Урсу

Статтю оновлено: 2017