Лупиніс Анатолій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лупиніс Анатолій Іванович

ЛУПИНІ́С Анатолій Іванович (21. 07. 1937, с. Новоолександрівка Постишев. р-ну Сталін. обл., нині Покров. р-ну Донец.обл. – 05. 02. 2000, Київ) – учасник правозахисного руху, поет. Від 1954 навч. у Київ. ун-ті. Створив підпіл. гурток, писав і розповсюджував листівки із закликом до зброй. виступу проти уряду та компартії. У жовтні 1956 за­арешт., 8 квітня 1957 за звинуваченням у антирад. агітації засудж. до 6-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у Мор­довії (РФ), брав активну участь у орг-ції страйку і акціях протесту. У вересні 1957 як голова страйк. ком-ту за звинуваченням у проведенні антирад. агітації і пропаганди, створенні антирад. орг-ції та саботажі засудж. до 10-ти р. таборів. 1961 безпідстав­но звинувачений у спробі втечі, за що на 2 р. переведений до Владимир. в’язниці (РФ). Протягом 8-ми місяців тримав голодівку, що призвела до паралічу ніг. 1967 звільнений як довіч. інвалід 1-ї групи, однак через 2 р. став на милиці, а згодом піднявся на ноги. Від 1969 за­очно навч. в Укр. с.-г. академії (Київ), працював адміністратором Київ. муз.-хорового т-ва. Перебував під постій. наглядом КДБ. За читання побл. пам’ят­ника Т. Шевченкові 22 травня 1971 влас. вірша «Я бачив, як ґвалтували матір» 28 травня того ж року заарешт. і направлений на примус. лікування. Утримувався у психіатр. лікарнях у Дніпропетровську (нині Дніпро), Алма-Аті (нині Алмати), Черкасах, Києві, м. Орел (РФ), Сміла (Черкас. обл.). 1983 звільнений. Про­довжив активну громад.-політ. діяльність, став одним із ініціаторів створення укр. «Меморіалу» та НРУ. У липні 1991 заарешт. за звинуваченням в орг-ції масових акцій проти підписання нового союз. договору, з проголошенням незалежності України звіль­нений. Від 1991 – голова політреферентури Укр. нац. асамблеї, активний діяч УНА–УНСО. Автор кн. «Бунт має рацію: Полі­тичний заповіт» (Чг., 2004).

Літ.: Трагедія Анатолія Лупиноса // Християн. голос. 1981, 6 верес.; Горбач А.-Г. В обороні Анатолія Лупиноса // УС. 1987, 1 квіт.; Анатоль Лупиніс, поет та національний революціонер. Л., 2003.

В. В. Овсієнко

Статтю оновлено: 2017