Лупиніс Анатолій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛУПИНІ́С Анатолій Іванович (21. 07. 1937, с. Новоолександрівка Постишевського р-ну Сталінської обл., нині Покровського р-ну Донецької обл. — 05. 02. 2000, Київ) — учасник правозахисного руху, поет. Від 1954 на­вчався у Київському університеті. Створив під­пільний гурток, писав і роз­по­всюджував листівки із закликом до збройного ви­ступу проти уряду та компартії. У жовтні 1956 за­арештований, 8 квітня 1957 за звинуваче­н­ням у антирадянській агітації засуджений до 6-ти років по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у Мор­довії (РФ), брав активну участь у організації страйку і акціях протесту. У вересні 1957 як голова страйкового комітету за звинуваче­н­ням у проведен­ні антирадянської агітації і пропаганди, створен­ні антирадянської організації та саботажі засуджений до 10-ти років таборів. 1961 без­під­став­но звинувачений у спробі втечі, за що на 2 роки пере­ведений до Владимирської вʼязниці (РФ). Протягом 8-ми місяців тримав голодний протест, що призвів до паралічу ніг. 1967 звільнений як довічний інвалід 1-ї групи, однак через 2 роки став на милиці, а згодом під­нявся на ноги. Від 1969 за­очно на­вчався в Українській сільськогосподарській академії (Київ), працював адміністратором Київського музично-хорового товариства. Пере­бував під по­стійним на­глядом КДБ. За чита­н­ня по­близу памʼят­ника Т. Шевченкові 22 травня 1971 власного вірша «Я бачив, як ґвалтували матір» 28 травня того ж року заарештований і направлений на примусове лікува­н­ня. Пере­бував під утрима­н­ням у психіатричних лікарнях у Дні­пропетровську (нині Дні­про), Алма-Аті (нині Алмати), Черкасах, Києві, м. Орел (РФ), Сміла (Черкаська обл.). 1983 звільнений. Про­довжив активну громадсько-політичну діяльність, став одним із ініціаторів створе­н­ня українського «Меморіалу» та НРУ. У липні 1991 заарештований за звинуваче­н­ням в організації масових акцій проти під­писа­н­ня нового союзного договору, після від­новле­н­ня незалежності України звіль­нений. Від 1991 — голова політреферентури Української національної асамблеї, активний діяч УНА–УНСО. Автор книги «Бунт має рацію: Полі­тичний заповіт» (Чернігів, 2004).

Літ.: Трагедія Анатолія Лупиноса // Християнський голос. 1981, 6 верес.; Горбач А.-Г. В обороні Анатолія Лупиноса // УС. 1987, 1 квіт.; Анатоль Лупиніс, поет та національний революціонер. Львів, 2003; Алтухов В. Ідеї української державності у теоретичній і поетичній спадщині Анатолія Лупиноса // Соціальна політика в теорії і практиці українського націоналізму: історія і сьогоде­н­ня. Матеріали Сьомої всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 75-й річниці УПА. Івано-Франківськ, 2017; Бажан О. Українські дисиденти в умовах радянської кримінально-виконавчої системи // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2022. Т. 5.

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю