Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат


Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат

ЛУТУ́ГИНСЬКИЙ НАУКО́ВО-ВИРОБНИ́ЧИЙ ВАЛКО́ВИЙ КОМБІНА́Т – єдине в Україні та одне з найбільших у Європі вальцеливарних підприємств. Збудовано Бельг. АТ домен. печей і ф-к 1896–97 на тер. сучас. м. Лутугине Луган. обл., між с. Успенка та м-ком Георгіївка (Коноплянка) Слов’я­носерб. пов. Катеринослав. губ. (нині обидва – смт Лутугин. р-ну) як спеціаліз. чавуноливар. з-д з вироб-ва валків. 1897 відлито перший валок для Путилов. з-ду у С.-Петербурзі. Спочатку інж.-тех. персонал складали бельгійці, німці та французи, ливарні та ін. трудомісткі роботи виконували місц. робітники та вихідці з Орлов. і Курс. губ. У період 1-ї світ. війни кількість працівників збільшилася вдвічі – до бл. 400 осіб. Для потреб фронту на з-ді виготовляли корпуси снарядів. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. зазнав руйнувань. На поч. 1920 розпочато відбудову підпр-ва, улітку того ж року налічувалося 38 службовців і 98 робітників, які виготовляли переважно товари нар. вжитку. 1924–25 потуж. з-ду складала 120 т валків на рік. У 1920-х рр. знач. внесок у розвиток вироб-ва зробив дир. Н. Євдокимов. 1941 з-д черг. раз переорієнтовано на виконання військ. замовлень. Згодом частину устаткування евакуйовано на Сх. СРСР. Після визволення Лутугиного (11 лютого 1943) споруджено практично нове підпр-во. У червні 1944 після введення в експлуатацію ливар. цеху з-д розпочав випуск валків (загалом осн. відбудовні роботи тривали ще 1,4 р.). У 1-й пол. 1950-х рр. значно удосконалено технології вироб-ва та підвищено твердість валків. У післявоєнні роки на підпр-ві запроваджено одночасне відливання двох і чотирьох валків в одному піддоні, вперше у СРСР переведено вагранки на водяне охолодження. 1952 за удосконалення валколивар. технології дир. О. Бешлик, гол. інж. В. Кар­ський і формувальник Г. Крохмальов були відзначені Сталін. премією. У 1930-х рр. і 1945–90 підпр-во було осн. постачальником валків у СРСР для металург., гумової, папер. і борошномел. галузей пром-сті. Водночас постачало свою продукцію у Фран­цію, Італію, Бельгію, Австрію, Туреччину, Пакистан, Індію та ін. У рад. період спеціаліз. чавуноливар. з-д перетворився на світ. значення потуж. Лутугин. з-д прокат. валків Упр. ремонт. служб і підпр-в Мін-ва чорної металургії СРСР; від 1991 – Лутугин. об’єдн. з ви­роб-ва вал­ків, від 2002 – Л. н.-в. в. к. Упродовж остан. часу у структурі комбінату були вальцеливар. і вальцетокар. з-ди, дільниця з вироб-ва товарів нар. споживання, низка допоміж. цехів і відділів. На ньому випускали: чавунні валки для гарячого валь­цювання металу – ЛПХНд-63, ЛПХ-17Мдц-63 (при­значення – передчист. кліті широкосмуг. станів, твердість HSD 63–70), ЛПХНд-71, ЛПХНдц-71 (чисто­ві кліті неперерв. широко­смуг. станів, 71–80), ЛПХНМд-73, ЛПХНМдц-74 (обробні кліті неперерв. широкосмуг. станів, 73–85 та 74–86), ЛШН-45, ЛШН-50 (кліті дуо, кварто, 45–50, 50–58), СП-62, ТП-62 (дротові, трубопрокатні стани, 62–72), СПХН-45, ТПХН-49 (передчист. кліті великосорт., труб. і рейкобалк. станів, 45–55), СПХН-49, ТПХН-60, ТПХН-65 (чист. кліті великосорт., рейкобалк. і трубопрокат. станів, 49–59), СПХН-60, СПХН-65 (чист. і передчист. кліті дрот. і дрібносорт. станів, 60–70 та 65–74), СШХН-41, СШХН-45 (допоміжні кліті УБС, обтискні та чорнові кліті сортопрокат. станів, 41–50 та 45–53), СШХН-47, СШХН-50, ТШХН-50 (передчист. і чорнові кліті сорт. та труб. станів, 47–55 та 50–60), СШХНМ-46 (чорнові кліті дрот. станів, 46–52), СШХНМд-63 (чистові кліті дрібносорт. і трубопрокат. станів, 63–68); валки неметалург. галузей пром-сті – для перероблення гуми та пласт­мас, папер. пром-сті, маслобій. пром-сті, розмелювання солі, виготовлення комбікормів, лакофарб. і полімер. пром-сті, до вальців для вироб-ва пароніту й електроліту, подріблюв. машин для вироб-ва тех. шроту, борошномельні стаціонар. і цен­тробіж. відливка. Діаметр валків від 185 мм до 1650 мм, довж. від 250 мм до 11 тис. мм, маса до 70 т. Продукція надходила у понад 20 країн Європи, Азії, Африки, СНД. Комбінат мав оз­до­ров. пункт, гуртожиток, кілька дитсадків, басейн, пошту, перукарню, 3 магазини, підсобне госп-во, теплицю; за його кошти у Лутугиному зведено знач­ну кількість житл. і громад. будівель. 1994 за розроблення та впровадження нових технол. процесів вироб-ва прокат. валків і борошномел. вальців високої експлуатац. надійності ген. дир. Лутугин. об’єдн. з вироб-ва валків М. Будаг’янц (отримав також Держ. премію СРСР 1980 та премію РМ СРСР 1985), дир. вальцеливар. з-ду Ю. Дяченко, гол. інж. В. Кондратенко, гол. металург О. Сирота стали лауреатами Держ. премії України у галузі н. і. т. Остан. ген. дир. – С. Попов. У серпні 2014 на тер. підпр-ва базувалася важка техніка ЗС України, під час артилер. обстрілів бойовиків т. зв. Луган. нар. респ. його було досить пошкоджено. 2016 комбінат відновив роботу під кер-вом сепаратистів.

Літ.: Лиенко В. П., Чернявский Н. А. Крепче стали: Из истории Лутугинского завода прокатных валков. Д., 1968.

Статтю оновлено: 2017