Розмір шрифту

A

Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат

ЛУТУ́ГИНСЬКИЙ НАУКО́ВО-ВИРОБНИ́ЧИЙ ВАЛКО́ВИЙ КОМБІНА́Т — єдине в Україні та одне з найбільших у Європі вальцеливарних під­приємств. Збудовано Бельг. АТ домен. печей і ф-к 1896–97 на тер. сучас. м. Лутугине Луган. обл., між с. Успенка та містечком Георгіївка (Коноплянка) Словʼя­носерб. пов. Катеринослав. губ. (нині обидва — смт Лутугин. р-ну) як спеціаліз. чавуноливар. завод з виробництва валків. 1897 від­лито перший валок для Путилов. заводу у С.-Петербурзі. Спочатку інж.-тех. персонал складали бельгійці, німці та французи, ливарні та ін. трудомісткі роботи виконували місц. робітники та вихідці з Орлов. і Курс. губ. У період 1-ї світової війни кількість працівників збільшилася вдвічі — до бл. 400 осіб. Для потреб фронту на заводі виготовляли корпуси снарядів. Під час воєн. дій на­прикінці 1910-х рр. за­знав руйнувань. На поч. 1920 роз­почато від­будову під­приємства, улітку того ж року налічувалося 38 службовців і 98 робітників, які виготовляли пере­важно товари нар. вжитку. 1924–25 потуж. заводу складала 120 т валків на рік. У 1920-х рр. знач. внесок у роз­виток виробництва зробив дир. Н. Євдокимов. 1941 завод черг. раз пере­орієнтовано на викона­н­ня військ. замовлень. Згодом частину устаткува­н­ня еваку­йовано на Сх. СРСР. Після визволе­н­ня Лутугиного (11 лютого 1943) споруджено практично нове під­приємство. У червні 1944 після введе­н­ня в екс­плуатацію ливар. цеху завод роз­почав випуск валків (загалом осн. від­будовні роботи тривали ще 1,4 р.). У 1-й пол. 1950-х рр. значно удосконалено технології виробництва та під­вищено твердість валків. У післявоєн­ні роки на під­приємстві за­проваджено одночасне від­лива­н­ня двох і чотирьох валків в одному під­доні, вперше у СРСР пере­ведено ва­гранки на водяне охолодже­н­ня. 1952 за удосконале­н­ня валколивар. технології дир. О. Бешлик, гол. інж. В. Кар­ський і формувальник Г. Крохмальов були від­значені Сталін. премією. У 1930-х рр. і 1945–90 під­приємство було осн. по­стачальником валків у СРСР для металург., гумової, папер. і борошномел. галузей промисловості. Водночас по­стачало свою продукцію у Фран­цію, Італію, Бельгію, Австрію, Туреч­чину, Паки­стан, Індію та ін. У рад. період спеціаліз. чавуноливар. завод пере­творився на світ. значе­н­ня потуж. Лутугин. завод прокат. валків Упр. ремонт. служб і під­приємств Міністерства чорної металургії СРСР; від 1991 — Лутугин. обʼ­єдн. з ви­роб-ва вал­ків, від 2002 — Л. н.-в. в. к. Упродовж остан. часу у структурі комбінату були вальцеливар. і вальцетокар. заводи, дільниця з виробництва товарів нар. спожива­н­ня, низка допоміж. цехів і від­ділів. На ньому випускали: чавун­ні валки для гарячого валь­цюва­н­ня металу — ЛПХНд-63, ЛПХ-17Мдц-63 (при­­значе­н­ня — перед­чист. кліті широкосмуг. станів, твердість HSD 63–70), ЛПХНд-71, ЛПХНдц-71 (чисто­ві кліті неперерв. широко­смуг. станів, 71–80), ЛПХНМд-73, ЛПХНМдц-74 (обробні кліті неперерв. широкосмуг. станів, 73–85 та 74–86), ЛШН-45, ЛШН-50 (кліті дуо, кварто, 45–50, 50–58), СП-62, ТП-62 (дротові, трубо­прокатні стани, 62–72), СПХН-45, ТПХН-49 (перед­чист. кліті великосорт., труб. і рейкобалк. станів, 45–55), СПХН-49, ТПХН-60, ТПХН-65 (чист. кліті великосорт., рейкобалк. і трубо­прокат. станів, 49–59), СПХН-60, СПХН-65 (чист. і перед­чист. кліті дрот. і дрібносорт. станів, 60–70 та 65–74), СШХН-41, СШХН-45 (допоміжні кліті УБС, обтискні та чорнові кліті сорто­прокат. станів, 41–50 та 45–53), СШХН-47, СШХН-50, ТШХН-50 (перед­чист. і чорнові кліті сорт. та труб. станів, 47–55 та 50–60), СШХНМ-46 (чорнові кліті дрот. станів, 46–52), СШХНМд-63 (чистові кліті дрібносорт. і трубо­прокат. станів, 63–68); валки неметалург. галузей промисловості — для пере­робле­н­ня гуми та пласт­мас, папер. промисловості, маслобій. промисловості, роз­мелюва­н­ня солі, виготовле­н­ня комбікормів, лакофарб. і полімер. промисловості, до вальців для виробництва пароніту й електроліту, по­дріблюв. машин для виробництва тех. шроту, борошномельні стаціонар. і цен­тробіж. від­ливка. Діаметр валків від 185 мм до 1650 мм, довж. від 250 мм до 11 тис. мм, маса до 70 т. Продукція надходила у понад 20 країн Європи, Азії, Африки, СНД. Комбінат мав оз­до­ров. пункт, гуртожиток, кілька дитсадків, басейн, пошту, перукарню, 3 магазини, під­собне госп-во, теплицю; за його кошти у Лутугиному зведено знач­ну кількість житл. і громад. будівель. 1994 за роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня нових технол. процесів виробництва прокат. валків і борошномел. вальців високої екс­плуатац. надійності ген. дир. Лутугин. обʼ­єдн. з виробництва валків М. Будагʼянц (отримав також Держ. премію СРСР 1980 та премію РМ СРСР 1985), дир. вальцеливар. заводу Ю. Дяченко, гол. інж. В. Кондратенко, гол. металург О. Сирота стали лауреатами Держ. премії України у галузі н. і. т. Остан. ген. дир. — С. Попов. У серпні 2014 на тер. під­приємства базувалася важка техніка ЗС України, під час артилер. об­стрілів бо­йовиків т. зв. Луган. нар. респ. його було досить по­шкоджено. 2016 комбінат від­новив роботу під керівництвом сепаратистів.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2017
Том ЕСУ:
18
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Підприємcтва
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
59364
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
135
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 2
  • середня позиція у результатах пошуку: 6
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 6):
Бібліографічний опис:

Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат / Г. С. Довнар // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-59364.

Lutuhynskyi naukovo-vyrobnychyi valkovyi kombinat / H. S. Dovnar // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017. – Available at: https://esu.com.ua/article-59364.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору