Луців Василь-Орест - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Луців Василь-Орест

ЛУ́ЦІВ Василь-Орест (псевд.: Вадим Чечва, Іван Угриновський, Мсти­слав Верниволя, Мстислав Пав­ленко, Орест Зірка, Педагог, Учень історії та ін.; 28. 01. 1920, с. Нижній Струтин, нині Рожнятів. р-ну Івано-Фр. обл. – 28. 02. 2005, Канада) – історик, славіст, педагог. Дійс. чл. НТШ і УВАН. У Львові закін. Академ. г-зію, 1938–39 навч. в Ун-ті, 1939–40 – у Станіслав. учител. ін-ті (нині Івано-Франківськ). 23 жовт­ня 1940 заарешт. органами НКВС і засудж. до 8-ми р. заслання. Покарання відбував у м. Норильськ (Краснояр. край, РФ). Після нападу Німеччини на СРСР 1941 звільнений як колиш. польс. громадянин унаслідок угоди уря­ду СРСР із зх. союзниками. Виїхав до Ірану, де 1942–46 учителював у польс. військ. школі в Тегерані, згодом служив у польс. військ. формуваннях в Іраку та Єгипті. Як ініціатор акції з вмурування капсули з молитвою «Отче наш» укр. мовою в храмі на Оливковій горі в Єрусалимі заарешт. у Латурні (нині Ізраїль), однак утік з ув’язнення. Деякий час переховувався, працював на нафт. промислах у Хайфі. 1948 виїхав до Канади. 1949 здо­був ступ. магістра з укр. літ-ри у Монреал. ун-ті, 1954 – докторат з історії в Ун-ті Оттави. Викладав у Монреал. (1949–51) і Торонт. ун-тах; 1959–61 продовжив студії в Ун-ті Нью-Гейвен (шт. Коннектикут, США); 1961–65 – проф. Колегії св. Василія у Стемфорді; від 1966 – зав. славіст. відділу б-ки та викл. Пенсильван. ун-ту; також читав лек­ції як проф.-гість в УВУ (Мюнхен). У влас. вид-ві від 1955 бл. 40 р. друкував пед. ж. «Життя і школа», перевидав майже 50 творів репрес. і замовчуваних авторів. Дійс. чл., президент (1955–56) Об’єдн. укр. педагогів Канади, чл. управи Літ.-мист. клубу в Торонто, Т-ва укр. катол. бібліотекарів у США, Польс. ін-ту в Нью-Йорку. Гол. ред. антології «Літературна Бойківщина» (Філадельфія, 1969). Не опубл. залишився «Словник псевдонімів українських діячів культури».

Пр.: Гетьман Іван Мазепа. Торонто, 1954; Методика навчання історії України. 1956: Педагогічна праця д-ра Івана Франка. Торонто, 1956; Посібник укра­їнської історії для середньошкільних курсів. Княжа доба. 1958; Педагогічна праця Тараса Шевченка. Торонто, 1959; Батьки і діти. 1959; Екслібріс Медікорум. 1961; Мандрівка у віки. 1970; Сло­во педагога. 1971; Творці нетлінної краси. 1972; Нові обрії. 1975; Церковні братства в Україні. Рим, 1976; Голгофа. 1979; Тюрми, табори і заслання. 1987; Історія українського шкільництва та освіти. Ів.-Ф., 2002.

Літ.: Комариця М. Луців Василь-Орест // Укр. журналістика в іменах. Л., 1998. Вип. 5; Завгородня Т. К., Піц І. І. Педагогічні ідеї та освітня діяльність Василя Луціва (1920–2005). Ів.-Ф., 2009.

М. М. Комариця

Статтю оновлено: 2017