Луцький Павло Іванович

ЛУ́ЦЬКИЙ Павло Іванович (30. 06. 1901, с. Снігурівка Херсон. пов. Херсон. губ., нині місто Микол. обл. — 26. 03. 2001, Луганськ) — геолог, палеонтолог, ґрунто­знавець. Канд. с.-г. н. (1930, без захисту дис.). Член Спілки селян. письмен­ників «Плуг». Закін. Херсон. учител. семінарію та пед. ін­ститут (1920-і рр.). Від­тоді був асист. Херсон. ІНО. 1918 став чл. Укр. КП, за що пізніше пере­бував під по­стій. на­глядом ГПУ та НКВС. 1926 у ж. «Плужанин» на­друковано його новелу «Кленовый лист». Від 1927 мешкав у Луганську, де роз­почав системат. геол., ґрунто- та комплексні природо­знавчі дослідж. Донец. краю. Згодом — у Ворошиловгр. с.-г. ін­ституті (нині Луганськ), де у довоєн­ні роки працював над доктор. дис. на тему «Неудобные земли Донбас­са», а у післявоєн. період нетривалий час був ректором. Під час 2-ї світової війни — на евакуації у м. Ферґана (Узбеки­стан). 1949–91 — у Луган. пед. ін­ституті: професор кафедри гео­графії. Наукові дослідже­н­ня: двостулк. і головоногі молюски, мор. їжаки крейди та палеогену, геол. будова, гідрогеологія, ґрунти Донбасу; заг. та істор. геологія; геогр. крає­знавство; філос. про­блеми геології та гео­­графії. Встановив новий вид молюсків Аstartае Lutzky. Разом з І. Рослим уклав геол. карту Луган. обл., а з М. Бланком — «Атлас меловой малакофауны Донбас­са». Від 1976 — чл. Всесоюз. палеонтол. товариства.

Завантажити статтю