Лучицька Марія Вікторівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лучицька Марія Вікторівна

ЛУЧИ́ЦЬКА Марія Вікторівна (дівоче – Требінська; 16(28). 12. 1852, м-ко Іркліїв Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині село Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 1924, Київ) – пе­ре­кладачка. Дружина Івана, мати Володимира, бабуся Ігоря Лучицьких. Закін. Ін-т шляхет. дівчат у Києві. Ще в ранній юності навчала грамоти селян. дітей, мріяла стати лікарем. Намірам поїхати до Цюриха здобути освіту перешкодила зустріч із ученим І. Лучицьким. 1875 разом із чоловіком поїхала в Париж, де він працював в архівах. Л. володіла англ. й франц. мовами, вивчила іспан. і на прохання чоловіка перекладала необхідні для його наук. дослідж. джерела. Переклала з англ. рос. мовою «Начала социологии» (К., 1880) Г. Спенсера, «Историческая география Европы» у 2-х т. (Мос­ква, 1892) Е. Фрімана, «История умственного развития Евро­пы» у 2-х т. (К.; Х., 1896; 1900) Дж.-В. Дрепера, «Основания социологии» (К.; Х., 1898) Ф.-Г. Гіддінґса, із франц. – «История Франции в XIX веке» (Москва, 1894) Л. Ґреґуара тощо, які вийшли за ред. І. Лучицького. Зацікавившись країнами Скандинавії, Л. опанувала норвез., дан. та швед. мови й першою запропонувала увазі співвітчизників скандинав. наук. та художню літ-ру. Відомо, що вона навчала швед. мови Лесю Українку. Від 1887 вміщувала свої перекл. творів скандинав. письменників у ж. «Сѣвер­ный вѣстникъ», г. «Русскія вѣдо­мости» та ін. За ред. і у перекл. Л. вийшли «Сборник произведений скандинавских писателей Бьернсона, Ибсена, Гарборга и Кьелланда» (Москва, 1890), 8-томне «Полное собрание драматических произведений Генрика Ибсена», 2-томне «Полное собрание сочинений Бьернстьерне Бьернсона» (обидва – Київ; Харків, 1900), 12-томне «Собрание сочинений Георга Брандеса» (1902), 48-томне «Полное собрание сочинений Эмиля Зола» (1902–04), 22-томне «Иллюстрированное собрание сочинений Виктора Гюго» (1903–04; усі – Київ). У ж. «Сѣверный вѣст­никъ» (1892, вып. 9–12) Л. опубл. детальну біографію С. Ковалевської. 2000 у Москві видано «Мемуары» Л. Місце поховання Лучицьких у родин. склепі біля Аскольд. могили у Києві зруйноване у 1920-х рр., коли кладовище перетвор. на парк відпочинку.

Літ.: Новікова О. Втрачений світ [про родину Лучицьких] // ДТ. 2005, 5 серп.; Українознавчі студії та мемуари Івана і Марії Лучицьких. К., 2007.

О. О. Новікова

Статтю оновлено: 2017