Лучицький Іван Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Лучицький Іван  Васильович

ЛУЧИ́ЦЬКИЙ Іван Васильович (02(14). 06. 1845, м. Кам’янець-Подільський, нині Хмельн. обл. – 22. 08. 1918, х. Каврай, нині с. Старий Коврай Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл., похов. у Києві) – історик. Чоловік Марії, батько Володимира, дід Ігоря Лучицьких. Д-р заг. історії (1877), чл.-кор. РАН (1908). Чл.-засн. УНТ (1907). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1866), де й працював: від 1877 – екстраординар., від 1888 – ординар., 1898–1903 – засл. ординар. проф. каф. всесвіт. історії. Від 1904 – ред. г. «Киевские от­клики», «Свобода и право». Чл. ЦК (від 1905), голова Київ. місь­кого і губерн. ком-тів партії кадетів. 1907–12 – депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії від Києва, на її засіданнях публічно виступав на захист укр. мови. Досліджував соц.-екон. і культурно-реліг. історію Франції періоду переходу від середньовіччя до капіталізму. 1910 обраний почес. д-ром Ун-ту в Ґлазґо (Велика Британія).

Пр.: Католическая лига и кальвинисты во Франции: Опыт истории демократического движения во Франции во вто­рой половине ХVI в. (по неизданным источникам). Т. 1. К., 1877; Общинные фор­мы землевладения на Днепровском побережье. К., 1884; Займанщина и фор­мы зайомочного владения в Малороссии // Юрид. вест. 1890. № 3; Etudes sur la propiéré communale dans la Petite Rus­sie. T. 1. 1895; T. 2. 1899; Крестьянское землевладение во Франции накануне революции. К., 1900; франц. мовою – 1912; Состояние землевладельческих классов во Франции накануне революции и аграрная реформа 1789–1793 гг. К., 1912.

Літ.: Тарле Е. В. И. В. Лучицкий: к пя­тидесятилетию его научно-литературной деятельности. 1863–1913 // Го­лос минувшего. 1914. № 1; Попович М. Нарис історії культури України. К., 2001; Українознавчі студії та мемуари Івана та Марії Лучицьких (кінець ХІХ – початок ХХ століття). К., 2007; Таран Л. В. Французька, російська і українська історіографія (70-ті роки ХІХ – поч. ХХ ст.). Ніжин, 2009.

М. В. Попович

Статтю оновлено: 2017